Калуська громада попрощалася із захисником Ігорем Матійчиним. Про це повідомили на сторінці Калуської міської ради, передає "Галицький кореспондент".
Герой народився в 1971 році в Калуші. Тут Ігор закінчив школу № 3, а згодом і вище професійне училище № 7 з відзнакою, здобув професію автозварювальника. Разом з дружиною народили та виховали сина.
З початком повномасштабного вторгнення, не зволікаючи і не сказавши нікому жодного слова, пішов до військкомату, щоб стати до лав Захисників України. Лише пройшовши комісію, у березні 2022 року, він повідомив рідних, що йде на фронт.
Герой гідно виконував свій військовий обов’язок, служив стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини.
6 лютого внаслідок поранень несумісних із життям, отриманих у результаті мінометного обстрілу на Донеччині, Ігор Матійчин загинув.
"Щирі співчуття рідним і близьким Воїна. Його боротьба, прагнення свободи, самовіддане служіння Україні буде назавжди закарбоване в історії нашої держави, у пам’яті її народу. Калуська громада низько схиляє голови у скорботі та молитві", - йдеться в дописі.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п