Калуська громада попрощалася із захисником Ігорем Матійчиним. Про це повідомили на сторінці Калуської міської ради, передає "Галицький кореспондент".
Герой народився в 1971 році в Калуші. Тут Ігор закінчив школу № 3, а згодом і вище професійне училище № 7 з відзнакою, здобув професію автозварювальника. Разом з дружиною народили та виховали сина.
З початком повномасштабного вторгнення, не зволікаючи і не сказавши нікому жодного слова, пішов до військкомату, щоб стати до лав Захисників України. Лише пройшовши комісію, у березні 2022 року, він повідомив рідних, що йде на фронт.
Герой гідно виконував свій військовий обов’язок, служив стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини.
6 лютого внаслідок поранень несумісних із життям, отриманих у результаті мінометного обстрілу на Донеччині, Ігор Матійчин загинув.
"Щирі співчуття рідним і близьким Воїна. Його боротьба, прагнення свободи, самовіддане служіння Україні буде назавжди закарбоване в історії нашої держави, у пам’яті її народу. Калуська громада низько схиляє голови у скорботі та молитві", - йдеться в дописі.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні