Вчора, 17 липня, до Калуського відділу поліції звернулась мешканка міста та повідомила, що стала жертвою псевдобанкірів.
Потерпіла розповіла, що до неї зателефонував невідомий, який назвався представником служби безпеки банку. Зловживаючи довірою жінки, під приводом здійснення операції задля безпеки, заволодів грошима заявниці в сумі 74856 гривень, які знаходились на її картці. Жінка здійснила три безготівкових платежі через інтернет-сайт.
За даним фактом правоохоронці розпочали кримінальне провадження за ст. 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України.
Правоохоронці вкотре закликають мешканців не брати слухавку з різних невідомих номерів та не повідомляти незнайомим особам свої персональні та банківські дані.
“Якщо вас просять перевести куди-небуть гроші для того, щоб зберегти кошти, активувати чи розблокувати картку, не піддавайтесь на такі вмовляння. Припиніть розмову – це шахраї!”, – застерігають у поліції.
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи