Пам’ять про Володимира Лисенчука тепер закарбована у філії №6 Коломийського ліцею №9, де колись навчався захисник.
На фасаді навчального закладу відкрили пам’ятну дошку воїну, про це повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський.
Тепер кожен, хто проходитиме повз, зможе віддати шану Володимиру та подякувати за захист, а учні будуть брати приклад із воїна та його хоробрості.
Володимира Лисенчука немає з нами вже 10 років. Він став на захист українських земель з початку російсько-української війни, від 2014 року. Був міліціонером спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області. Спершу охороняв громадський порядок в Ізюмі, а потім вирушив під Слов'янськ.
29 травня 2014 року Володимир Лисенчук мав повертатись із зони проведення АТО. Гелікоптер Національної гвардії України після злету з майданчика на горі Карачун був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК. Загинуло 12 осіб: шість військовослужбовців Нацгвардії, серед яких був генерал-майор Сергій Кульчицький та шість представників спецпідрозділу МВС України з Прикарпаття, зокрема і Володимир Лисенчук.
"Вічна слава та шана захиснику. Ми всі вдячні за те, що у 2014 році воїн став на захист України", - йдеться в дописі.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п