Актор театру і кіно Дмитро Лінартович, зірка фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь» після бою під Соледаром відновлює здоров’я у шпиталі в Києві.

«Учора мені зробили операцію, – втомленим голосом каже 44-літній Дмитро Лінартович. Хірурги діставали осколки з моєї голови, зокрема з мозку, а також із ока. Там була шрапнелька… Тепер я не бачу на одне око й не чую на одне вухо, – розповідає Богдану Бондаренку актор. – Я навіть при контузії не відключився. Переніс її у свідомому стані. Я все пам’ятаю – від початку до кінця. Як мене витягнули з БТР, як знімали РПС та одяг, як бинтували голову, як доправили до лікарні. Спочатку – в місцевий пункт, що на «жовтій лінії» у Соледарі, потім – у Краматорськ, далі – в Дніпро, а звідти уже – в Київський військовий шпиталь».

Дмитро Лінартович з початку вторгнення одразу записався у тероборону столиці, а потім, коли Київщину було «зачищено», подався на спеціальні курси й пройшов відбір у десантно-штурмові війська. Відтак два місяці мав бойовий вишкіл на житомирському полігоні. При тому на п’ять-десять років був старший за інших хлопців.

«Я нікому й нічого не розповідав про себе. Щоправда, наприкінці в «учебці» все ж дізнались, що я творча людина. Через певний час «вирахували» й у бойовій частині, адже я брав до рук гітару та співав. Ввели моє прізвище в інтернет та про все довідались… Проте ніяких поблажок не давали й не дають. Навпаки – ще більше з мене питали», – зізнається актор.

Спочатку військових перекинули на херсонський напрямок, опісля – одразу на Бахмут (проводили там штурми й «зачистки»), потім була пауза – і власне Соледар. В останній Дмитро потрапив із самого ранку 1 січня. А дев’ятого січня його поранили.

«Я служив десантником у штурмових військах і виконував «чорну роботу», дійсно був у гарячих точках, на самому пониззі війни, що називається. Тож бачив її з усіх боків. По-справжньому.  У реальності – це просто інший світ, де панують вибухи, постріли, запах смерті…

Нещодавно до мене приходив режисер Михайло Іллєнко. Він хоче зняти зі мною фільм. Художній. Будемо шукати кошти… Знаю, що стрічку «Той, хто пройшов крізь вогонь» нещодавно знову показували по телебаченню. Сьогодні вона стала ще більш актуальною… Я ж проходжу крізь свій вогонь – доленосний – у буквальному розумінні цього слова, – розповідає Дмитро Лінартович. – Лікарі кажуть, що дихати буду, сприймати буду, що найважливіше, а решта – побачимо. У мене є праве око, яке бачить за праве діло, і праве вухо, яке чує правильні речі… А ще – любов до України та українців. Це неабияк мотивує!»

До теми: «Театр у бомбосховищі»: прикарпатські актори допомагають війську через мистецтво