Важка стезя

  • Як прикарпатські жінки-вчені наукою займаються

    11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Свято заснували, аби досягти повного доступу усіх людей до наукової діяльності, а також аби забезпечити гендерну рівність. На Франківщині жінок, які присвятили своє життя науці, немало.

    Сфера без кордонів

    Галина Семчишин, професорка кафедри біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, розповідає, що захоплення наукою у неї з’явилось ще в студентські роки.

    «Я завжди мріяла про науку, однак вважала, що це щось нереальне, дивлячись на викладачів, які мене навчали. Однак після закінчення університету – а я хімік за освітою – вступила в аспірантуру в Івано-Франківський національний медичний університет на спеціальність «Біохімія». Тоді завідувачем кафедри був Георгій Бабенко, на жаль, уже покійний. Власне він мене переконав, що хімія з біохімією тісно пов’язані і це значно цікавіша галузь”, – каже науковця.

    Пані Галина розповідає, що в науці здобутки визначаються тим, як науковець здатен проводити експерименти, тобто працювати в лабораторії, як може описати той чи інший дослід, як вміє донести свої ідеї науковій спільноті, адже це та сфера, яка не має кордонів.

    «Якщо це вдається, то вчений може вважатись успішним, однак стезя ця важка і працювати доводиться багато. У всякому разі мене колеги навчили доносити результати до наукової спільноти. Спочатку треба переконати інших науковців у тому, що твоє дослідження справді важливе», – ділиться досвідом професорка.

    Науковиця розповідає, що з часом навчилась друкувати серйозні статті, які допомогли авторці здобути світове визнання. Запрошували її і на конференції, і читати лекції в університеті, що надихало ще більше працювати.

    «Мої невеличкі відкриття в науці почались ще з аспірантури, коли ми з групою інших науковців досліджували адаптивний шлях кишкової палички – фактично, ми перші показали, що це важливо. Однак у нас не було достатньо якісного обладнання, щоб на серйозному рівні підтвердити здобутки, тому публікації виявились трошки нижчого рівня, хоча непогано цитуються», – говорить Галина Семчишин.

    Згодом науковиця разом з аспіранткою Людмилою Лозінською написали роботу, де порівнювали вплив вуглеводів – глюкози і фруктози – на організми.

    «Оскільки у світі є епідемія цукрового діабету та ожиріння, тривалий час вважалось, що фруктоза корисніша, а от ми виявили, що частіше вона буває шкідливою», – зазначає пані Галина.

    Професорка розповідає, що 16 червня 2020 року на кафедрі біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника стартувала реалізація транскордонного проєкту «Персоналізовані підходи для запобігання ожирінню та діабету – спільна румунсько-українська програма отримання та поширення знань про здоров’я (PrePOD)». Грант реалізується в межах Спільної операційної програми Румунія-Україна 2014-2020 «Підтримка розвитку медичних послуг та доступу до здоров’я» і фінансується Європейським Союзом.

    «Читати лекції я мала нагоду на семінарах в Лундському та Ягеллонському університетах. А також у Римі була конференція Товариства дослідження вільних радикалів, у якій я брала участь і почерпнула для себе багато корисної інформації. Була також на Третій міжнародній польсько-українській конференції в Одесі», – каже науковиця.

    У Китаї популярна народна медицина

    Зоряна Кочерга, завідувачка кафедри пропедевтики педіатрії, доктор медичних наук Івано-Франківського національного медичного університету, розповідає, що на шлях наукової діяльності стала ще на першому курсі.

    «Мені пощастило, що у мене були надзвичайно хороші викладачі. Одна з них – Лариса Ковальчук, яка мотивувала. З часом організували на кафедрі науковий гурток, на якому ми займались вивченням генетики, мене це дуже зацікавило, мабуть, саме тому я й обрала педіатрію, адже є багато вроджених захворювань, які я хотіла досліджувати», – пояснює жінка.

    Два роки вона працювала лікарем-неонатологом в реанімації новонароджених обласного перинатального центру та молодшим науковим співробітником центральної науково-дослідної лабораторії Івано-Франківської державної медичної академії.

    Далі працювала асистентом кафедри дитячих хвороб № 2 факультету післядипломної освіти Івано-Франківської державної медичної академії. Згодом захистила кандидатську дисертацію на тему: «Антропогенетичні особливості окремих популяцій дитячого населення Прикарпаття» і отримала науковий ступінь кандидата медичних наук, та докторську дисертацію на тему «Комплексна оцінка генетичної структури дитячого населення Івано-Франківської області та діагностичне значення нового способу прогнозування виникнення затримки внутрішньоутробного розвитку».

    «Мені було цікаво, чому так стається навіть у цілком здорових жінок, які ведуть активний спосіб життя: раціонально харчуються, доглядають за собою”, – каже пані Зоряна.

    Лікарка розповідає, що була в Китаї на стажуванні з неонатології, а також поглиблювала знання з народної медицини, яка є досить популярною в цій країні. Це різні види масажу та акупунктура (голкотерапія).

    «Я викладаю предмети англійською мовою та знаю арабську, оскільки працювала в Лівійській соціалістичній республіці, де спілкуються нею. Там я  оглядала дітей», – розповідає жінка.

    Зараз пані Зоряна працює над багатьма питаннями, зокрема над розвитком неостимуляційного навчання.

    «Студенти мають нагоду на манекені вивчати усі фізіологічні процеси людського організму та застосовувати знання на практиці. Також хочу взяти участь у комплексному дослідженні, яке присвячене профілактиці виразкового нектротичного ентероколіту у новонароджених», – ділиться планами науковиця.

    Знайти дефекти у трубопроводі

    Ірина Ващишак, доцентка кафедри енергетичного менеджменту та технічної діагностики Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу, навчалась за спеціальністю «Методи та прилади неруйнівного контролю». За фахом вона фізик.

    «Я почала свою діяльність на посаді інженера з технічної діагностики у науково-виробничій фірмі «Зонд». Робота полягала у проведенні неруйнівного контролю об’єктів підвищеної небезпеки та атестації фахівців у галузі неруйнівного контролю», – розповідає доцентка.

    Однією з робіт було обстеження стану підземних трубопроводів. Ірина каже, що їй стало цікаво, яким чином можна визначити стан такого об’єкта, не розкопуючи його. Після детального дослідження проблеми виникли власні ідеї щодо її вирішення.

    «Своїми ідеями я поділилася з колишніми викладачами університету, які й запропонували мені вступити в аспірантуру. Навчання дало змогу спілкуватись з науковцями, які працюють у цьому напрямку, вони давали слушні поради і підтримували мене», – зазначає науковиця.

    За час навчання вона створила установку для дослідження підземних двотрубних теплових мереж з імітацією дефектів, на якій провела серію експериментів. Це дозволило розробити методики безконтактного контролю і створити пристрій для виявлення дефектів у підземних трубопроводах.

    «На цей пристрій я отримала свій перший патент. У дослідженнях мене постійно підтримував науковий керівник, професор Олег Карпаш, який після завершення аспірантури запропонував мені почати викладацьку діяльність. А в коло моїх наукових інтересів входять методи та засоби технічної діагностики підземних теплових мереж, підвищення енергоефективності елементів системи опалення», – каже науковиця.

    Пані Ірина додає, що має й власні публікації у різноманітних наукових збірниках. Одна з них – «Вплив характеристик ґрунту на виявлення пошкоджень ізоляції газопроводів».

    «У майбутньому планую продовжити дослідження в галузі енергоефективності з метою сприяння скорішому переходу України на відновлювану енергетику», – ділиться планами доцентка.

    Уляна ПИЛИПЕЦЬ

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!