Прикарпаття втрачає воїнів – Шумського Володимира Івановича з Долинщини та Осяцкого Віктора Павловича з Рогатинщини.
Долинщина знову в жалобі: 2 жовтня перестало битися серце Воїна, уродженця села Княжолуки. До кінця свого життя боронив Україну і мріяв вигнати окупантів з нашої землі.
Про це повідомив міський голова Долини Іван Дирів.
Вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, під час штурмових дій поблизу населених пунктів Любимівка, Петрівка, Хрещенівка Херсонської області, виконуючи бойове завдання загинув навідник танкового взводу Володимир Іванович Шумський, 1987 року народження.
“У глибокому сумі дружина та діти. Щиро поділяємо горе родини Володимира та схиляємо голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина. Нехай світлі спогади про нього залишаться у серцях рідних, побратимів, друзів, колег. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя. Вічна слава і пам’ять Герою!”, – йдеться в повідомленні.
Гіркий смуток продовжує чорним крилом торкатися Рогатинської громади. Сьогодні надійшла сумна звістка про трагічну загибель нашого земляка-захисника Віктора Павловича Осяцкого.
Народився військовий 27 травня 1987 року в селі Підмихайлівці. Закінчив школу у рідному селі, відтак здобув фахову освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі.
Після служби в армії наш земляк працював слюсарем в ОПЛ №2 с. Підмихайлівці, згодом заробляв на життя за кордоном.
У 2008 році Віктор Осяцкий створив сім’ю, з якою проживав у своїй малій батьківщині, в Підмихайлівцях. Піклувався про донечку Алінку.
Свої корективи у мирні мрії Захисника внесла війна. 17 березня 2022 року його призвали на військову службу, Віктор був гранатометником батальйону охорони.
Вірний присязі, боєць з честю і до останнього подиху виконував військовий обов’язок. Трагічно загинув, виконуючи завдання з охорони важливих об’єктів інфраструктури, 3 жовтня 2022 року.
Без найріднішої людини залишились вагітна дружина, дочка Алінка, батьки та сестра. Родичі, друзі та односельчани запам’ятають Захисника як світлу, життєрадісну, добру людину, відмінного молодого спеціаліста.
“У скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблого. Приносимо співчуття рідним та близьким Захисника України. Вічна пам’ять!”, – йдеться в дописі.
Зустріч траурного кортежу з тілом загиблого відбудеться у Рогатині завтра, 5 жовтня, о 9:00.
Чин похорону проходитиме у рідному селі Підмихайлівці о 14:00.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи