Мешканець Івано-Франківська Ярослав Попович вже тривалий час скаржиться на забруднення повітря внаслідок викидів поїздами на вокзалі шкідливих речовин. Однак вирішити цю проблему поки що не може ніхто.

Чоловік мешкає на вул. Вовчинецькій, 28, будинок розташований за 150-200 м від вокзалу. Ярослав Попович розповідає, що проблема з надмірними викидами виникла у 2015 році у зв’язку зі збільшенням кількості поїздів та їх значною зношеністю. Відтоді він пише звернення та скарги у різні інстанції: виробничий підрозділ «Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень», обласну державну екологічну інспекцію, управління екології та природних ресурсів, головне управління держпродспоживслужби (санепідемстанцію), мерію тощо. Однак проблема і досі не вирішена.

За словами пана Ярослава, поїзди на станції викидають у повітря чорний дим, який йде здебільшого на його будинок, і сховатись від нього ніде. «Їдкий дим проникає у квартиру навіть через зачинені вікна. Відчувається гіркота в горлі, сухість у носі, провітрити квартиру через це неможливо. Ці токсичні речовини викликають різноманітні хвороби. В жовтні у мене виявили бронхіт, дружина також хворіє, а лікуватися на мізерні пенсії неможливо, – розповідає він. – Людина може захворіти і померти, навіть не знаючи, від чого. Це штучний геноцид, який веде до нашого знищення».

Ґрунтовний підхід

Чоловік демонструє блокнот, де записаний графік усіх поїздів, які рухаються через станцію Івано-Франківськ. Таким чином сім’я визначає, коли можна хоч трошки відчинити вікно, аби провітрити квартиру. За спостереженнями пана Ярослава, кількість викидів шкідливих речовин залежить від напряму вітру, часу стоянки поїздів, якості дизельного палива, вугілля, пори року,  найнебезпечнішими з яких є літо та зима.

Ярослав Попович звертає увагу на те, що, згідно зі ст. 3 Конституції України, найвищою цінністю є життя та здоров’я людини, а не поїзд чи автомобіль. Тому держава мали б захищати своїх громадян, а не знищувати їх.

Він розповідає, що торік після його численних звернень санепідемстанція таки зробила відбір проб повітря. Перший раз – 12 лютого близько 12 год., тобто у непроблемний період, хоча він викликав їх на 7.30. Тому й аналізи показали, що все в межах норми. Аналогічні результати аналізів були й 27 травня. Але мало того, що відбір повітря не був зроблений так, як чоловік просив – з 21.00 до 7.00 декілька днів поспіль, щоб побачити реальну картину викидів, він ще й вважає їх сфабрикованими. Бо у протоколі зазначено, що час закінчення відбору біля його будинку – 13.40, а в іншому протоколі вказано, що ті ж самі люди о 13.30 почали робити аналізи поблизу вокзалу.

4 січня ц. р. санепідемстанція разом з представниками держекоінспекції знову проводили відбір проб повітря, однак результатів ще немає. Втім чоловік підозрює, що все знову буде «у нормі».

Під час одного із замірів у вітальні Поповича було виявлено 1,1-1,3 мг/м³ оксиду вуглецю при гранично допустимій нормі 5 мг/м³. Чоловік зауважує, що в той же час у Європі, згідно зі стандартом Євро-2, ця норма – 1,0 мг/м³. Він додає, що у 2016 р. Івано-Франківський обласний лабораторний центр проводив моніторинг стану атмосферного повітря на вулицях міста з інтенсивним рухом транспорту і встановив, що біля головного входу вокзалу кількість оксиду вуглецю перевищувала норму і становила 5,5 мг/м³.

Окрім того, у відповідях місцевого керівництва залізниці та київського чоловік побачив певні протиріччя. Так, начальник виробничого підрозділу «Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень» Ярослав Лучко пише, що в Україні відсутні нормативні документи з визначення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин у викидах від рухомого складу залізниці в атмосферне повітря у місцях їх тимчасової зупинки. В той же час у відповіді ПАТ «Укрзалізниця» йдеться про те, що на викиди пересувними джерелами забруднення атмосфери, до яких належать тепловози, поширюються нормативно-правові акти, що не допускають експлуатацію транспортних засобів, у яких вміст забруднюючих речовин перевищує норми. Також зазначено, що санітарно-захисна зона, в якій розташований його будинок, відповідає вимогам «Державних санітарних правил…» від 19.06.1996 р.

Відтак 11 січня Ярослав Попович через урядову лінію ще раз звернувся до «Укрзалізниці», запропонувавши зменшити кількість поїздів до рівня 1996 р. та врешті-решт вирішити проблему з викидами на івано-франківському вокзалі. Однак там зрозуміли, що він навпаки хоче збільшити кількість поїздів, і повідомили, що для цього немає фінансових ресурсів. «Оновлення рухомого складу протягом останніх років не проводилося через недостатнє фінансування. Ремонт та модернізація рухомого складу на Львівській залізниці потребують значного фінансування, оскільки його зношеність перевищує 90%», – йдеться у відповіді.

«То як поїзди не будуть так коптити, якщо вони вже старі?» – дивується пенсіонер.

Він висловлює недовіру держекоінспекції через те, що їхня лабораторія не атестована до проведення таких замірів, та санепідемстанції. У міській владі він також зневірився, оскільки на своє звернення отримав відповідь, яка ніяк його не стосується.

На думку Ярослава Поповича, вирішити проблему з викидами шкідливих речовин на вокзалі можна, встановивши кількість поїздів і вагонів на рівні 1996 р. та перенісши їхню стоянку в Хриплин.

 

У межах норми

Головний інженер «Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень» Олег Ткачук стверджує, що залізничний транспорт виконує свою роботу в межах тієї території, яка відведена для станції. Оскільки електричної тяги немає, то на дільниці використовується теплова тяга і відбуваються викиди в атмосферне повітря. Проте вони не перевищують допустимі норми.

«Згідно з нормами, не можна будувати будинок ближче, ніж за 100 м до вокзалу. Цей чоловік живе приблизно за 250 чи 300 м від нього. Може, там є якісь відчуття, але проводились заміри і встановлено, що перевищень немає, – розповідає Ткачук. – Ми намагалися йому пояснити – станцію не перенесеш. Вона існує і повинна працювати. І поїзди транзитні як їхали через Івано-Франківськ, так і будуть їхати».

Що ж до ідеї зменшення кількості поїздів, то, за словами головного інженера, це неможливо, бо станція забезпечує перевезення для економіки України. «Слава Богу, що є вантаж і є що возити. Значить, економіка працює», – резюмує він.

Богдан Чукор, заступник керівника держекоінспекції в області, визнає, що така проблема була, є і нікуди не дінеться, поки будуть ходити поїзди. Разом з тим він пояснює, що, відповідно до положень про держекоінспекцію, вона не проводить замірів щодо викидів у повітря. «Такі повноваження у нас вилучені приблизно у 2006-2008 роках. Зараз це належить до компетенції санстанції. Вона їх робила не один раз, і все в межах норми. А в холодну пору їх взагалі не можна проводити, оскільки немає таких приладів», – стверджує Чукор.

Він також зауважує, що ці викиди, як і будь-які інші, мають вплив на довкілля, однак треба розставляти пріоритети. Мовляв, якщо підприємства не працюватимуть, то держава не матиме коштів, а споживачі не отримають відповідні послуги.

Заступник начальника управління екології та природних ресурсів Андрій Пліхтяк також зазначає, що безпосередню роль у санітарно-епідеміологічному благополуччі населення в Івано-Франківську відіграє управління держпродспоживслужби та обласний лабораторний центр, оскільки вони мають право проводити заміри. «Ми не можемо проводити такі дослідження, тому зверталися до них, аби вони здійснили заміри. Згідно з листами, які до нас надійшли, все в межах норми», – наголосив він.

Також Пліхтяк зазначив, що управління звернулося до «Укрзалізниці» та попросило надати результати екологічного контролю тягового рухомого складу, що рухається через станцію міста, який здійснюється під час реостатних випробувань.

Тож поки всі в один голос твердять, що викиди шкідливих речовин – у межах норми, й розводять руками, Ярослав Попович і далі бореться за чисте повітря. Хоч і побоюється за власне життя через те, що «наступив на систему», все ж планує боротися до кінця. Тому разом з іншими мешканцями готує звернення в Генеральну прокуратуру.

Наталя ДЕРКЕВИЧ