29-річний Остап Українець мешкає в Івано-Франківську.
Український письменник та перекладач Остап Українець сьогодні, 26 березня, повідомив у соцмережах, що мобілізувався до Збройних сил України та перебуває у навчальному центрі.
«Отож, товариство. Я остаточно мобілізувався, вже в навчальному центрі. Це означає, що вся чоловіча частина Гуманітарки наразі в ЗСУ. Тобто відео найближчим часом не буде», – зазначив письменник.
Остап Українець зауважив, що писати книжки буде, але повільніше.
«Наразі розбираюся, в якій частині зрештою служитиму і вирішую адмінпитання. Ніби є варіант, але то ще в процесі. А там буде видно», – додав Остап.
Остап Українець є автором романів «Канцелярія хрестових походів», «Дискордія», «Малхут», «Транс».
Остап Українець перекладав українською Говарда Лавкрафта, Девіда Мітчелла, Щепана Твардоха тощо. Також Українець є засновником та одним з авторів YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка», який популяризує гуманітарні науки.
Ще один автор каналу, 28-річний письменник та перекладач Євген Лір з Мелітополя, у січні 2024 року також мобілізувався до війська.
У межах «Твоєї підпільної гуманітарки» команда у 2021 році заснувала однойменне видавництво, яке спеціалізується на класиці гуманітаристики й науково-популярній літературі.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи