Катерина пішла до військкомату 24 лютого 2022 року, щойно прогриміли перші вибухи російських ракет, і вступила до лав територіальної оборони.
Про цю історію розповіли на сторінці 102 окремої бригади територіальної оборони, передає “Галицький кореспондент”.
Тепер вона – молодший сержант 78 батальйону 102 бригади територіальної оборони Івано-Франківщини. Чоловік теж пішов на війну. Вдома на них чекають двоє дітей, яких довелось залишити з бабусею.
Після того, як бригада була передислокована на Запорізький напрямок і стала на передньому краю оборони, Катерина у складі свого підрозділу виконує свої обов’язки “на нулі” (на передній лінії оборони). Ніяких “поблажок” у порівнянні з чоловіками у неї нема – ті ж обов’язки, ті ж умови життя і служби, той же одяг та амуніція.
З самого початку, коли копали окопи та робили бліндажі, Катерина каже, що тяжко було, бо вони не знали як це робити, не було спеціалістів-інженерів, котрі б їм все пояснили.
“Бліндаж та окоп повинен бути максимально зручним для несення служби та безпечним проти ворожих мін та артилерії. І тут виникає багато технічних нюансів. Бліндаж потрібно вміти правильно перекрити та замаскувати, щоб він зміг витримати артилерійський обстріл. І цьому ми вчились на власних помилках”, – підкреслює Катерина.
“Без потреби не вилазити, не групуватись, пересуватись швидко і поодинці. Ворог проглядає дронами наші позиції, і коли побачить десь скупчення людей – одразу очікуй артилерійського удару. Наші позиції періодично, з різною інтенсивністю, обстрілюються і на лінії зіткнення немає безпечного місця ніде”, – розповідає жінка про про особливості служби.
Після війни Катерина хотіла б пройти разом з чоловіком психологічну реабілітацію, щоб повернутись у цивільне життя повноцінними громадянами і мати наснагу продовжувати займатись своїми соціальними обов’язками. Також пройти курс навчання з військової психології, щоб допомагати ветеранам, які цього потребують.
Але основна мета жінки – більше часу проводити з чоловіком та дітьми, тому що дуже багато часу втрачено за час війни, і на початок – автомобільна мандрівка кудись на власному транспорті.
Катерина надихає та морально підтримує усіх солдатів, сержантів, офіцерів батальйону. Крім того, жінка пише вірші, пісні, грає їх на гітарі.
“Звичайно ж, додому хочеться, але не на 10 днів відпустки, а назавжди. А це можливо тільки після перемоги над ворогом, після закінчення війни”, – додає захисниця.
До теми: “Полонений з яблуком” 11 місяців підтримував співкамерників переказами книжок
Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген 
Волошин Тарас