З почутої розмови:

– А «сакура», то воно яке?

– Ну… Нашу вишню знаєш? То майже таке саме, тільки японське.

Планували, чим зайнятись у вихідні. Тобто, у мене вже четвертий місяць вихідних, а от у чоловіка двічі на тиждень (четвер і п’ятниця). Вирішили відвідати столицю держави, де я зараз мешкаю, – місто Вашингтон або як його часто називають самі американці Ді.Сі. (скорочено від District of Columbia), щоб відрізняти від штату Вашингтон.

Причин, чому вибір пав саме на Вашингтон було кілька. По-перше, там зацвіла сакура (неймовірно красиве видовище!), а по-друге, я закохана в це місто ще від того часу, як відвідала його вперше в 2009 році і прожила там майже три тижні.

Переглянули новини: дійсно сакура цього року зацвіла швидше, ніж зазвичай, завдячуючи теплій зимі. Крім того, цьогоріч відзначається 100 років від часу появи на берегах річки Потомак квітучого саду. Вичитала у всесвітній мережі, що саме 1912 року мер Токіо Юкіо Одзакі на знак дружби між Японією та США передав до Вашингтону перших 3 000 саджанців сакури. З часом сад розширився і став місцем відвідування туристів, яких щороку з різних куточків світу приїжджає сотні тисяч.

Отож, власне про подорож.

Розглядали два варіанти щодо транспорту – автобус та потяг. Варіант поїздки на власному авто відкинули одразу, зважаючи на проблему з паркуванням. Тобто паркінг знайти можна, але якщо це ближче до Капітолію і прилеглих територій, то він лімітований (до двох годин), якщо ж шукати десь на окраїні на весь день, то все одно довелось би користуватись громадським транспортом.

З Нью-Йорку до Вашингтону (і в зворотньому напрямку теж) і автобуси, і потяги відправляються з однієї станції. Відстань між двома містами приблизно 360 км (або 230 миль). Час поїздки автобусом 4 год. 20 хв., потягом – 3 год. 50 хв. Ціна на одну дорослу особу становить: на потяг – 80 $ (в обидві сторони), на автобус – 34 $. Обрали автобус. Замовили квитки по Інтернету, оплатили, роздрукували листочки з підтвердженням купівлі квитків. Хоча можна було і не роздруковувати, а просто під час посадки відкрити зі смартфону сторінку своєї електронної пошти, і показати контролеру підтвердження придбання квитків. Час виїзду був вказаний 6.30 ранку. В 6.20 почалась посадка, а в 6.35 ми вже вирушили в дорогу. Автобус комфортабельний, двоповерховий, з безкоштовним Wi-Fi. Крім того, над кожною парою крісел є розетка, так що багато хто ноутбуки не вимикав всю дорогу. В обов’язковому порядку всіх пасажирів ввічливо попросили пристебнутись пасками безпеки. По дорозі була всього одна зупинка, в Балтиморі. А в 10.45 ми вже прибули на автовокзал в Вашингтоні.

З вокзалу до Капітолію пішки приблизно 10-15 хвилин. Всюди клумби, фонтани і… вражаючої чистоти дороги і тротуари! Своєю чистотою Вашингтон вразив мене ще майже три роки тому, тепер я переконалась, що нічого в гіршу сторону не змінилось. Широкі вулиці і величні будівлі! Ну якесь зовсім не американське місто! От Нью-Йорк Сіті – американське, а Вашингтон – ні! Біля Капітолію чергують поліцейські, машини, щоправда, проїжджають тільки по пропускам, а от пішки гуляти можна скільки завгодно. І навіть при бажанні піти на екскурсію по Капітолію. На екскурсії я була в 2009 році, тому ми обмежились прогулянкою навколо будівлі і спустились власне до річки Потомак, на берегах якої і розкинулось біло-рожеве диво!

Видовище і направду захоплююче! А запах – просто неймовірний! Туристів (різного віку, статі,кольору шкіри і т.д.) була величезна кількість. Ще й погода сприяла: того дня у Вашингтоні було +24 С. Але незважаючи на велику кількість людей все було якось дуже спокійно, гарно і затишно! Люди відпочивали на лавочках і просто на землі під деревами, їли, спілкувались, фотографувались, милувались квітучими деревами… Я вже давно не відчувала такого душевного спокою і рівноваги… Недарма у японців є національна традиція споглядання квітучих дерев (і сакури, зокрема)!

І серед тисяч людей знову ж таки вражаюча чистота. Навмисно роздивлялась під ногами: ну хоч би десь якійсь папірець чи недопалок! Все передбачено. На кожному кроці смітники (роздільні – для скляної і пластикової тари окремо, а для папірців та іншого сміття – окремо) і біотуалети. Туалети теж дуже чисті. Всередині білесенький туалетний папір і засіб для дезінфекції рук (hand sanitizer по-їхньому). Ну, і, звичайно, місця, де можна перекусити. Одним словом, не прогулянка, а суцільне задоволення!

Отож, задоволені і щасливі, прикупивши в якості сувеніру магнітик (ну як без магнітика) та велику чашку для чаю, на якій намальовані дерева з рожевими квіточками, ми повернулись до Нью-Йорк Сіті!