Минулого тижня я вкотре став свідком того, як примхи й амбіції одиниць шкодять загальній справі. Сталося так, що я запропонував одному порядному депутатові обласної ради пролобіювати доповнення до рішення облради про проголошення 2012 року Роком 75-річчя розстрілу української інтелігенції (“Соловецький етап”) в урочищі Сандармох. Суть пропозиції зводилась до чисто технічної правки, яка уможливлювала організацію поїздки делегації Прикарпаття на поминальні заходи. Щороку вони відбуваються на початку серпня в урочищі із страшною для кожного освіченого українця назвою «Сандармох».

Спочатку коротенька довідка. Сандармох – лісовий масив поблизу міста Мєдвєжегорська у Карелії, на Півночі Росії. У світову історію ця географічна назва потрапила з інструкції НКВД про порядок проведення розстрілів в «абичном мєстє расстрєлов». Саме за цією, знайденою у архівах КҐБ інструкцією російський дослідник-меморіалівець Юрій Дмитрієв визначив місце, де отримали кулю у потилицю чи скроню тисячі в’язнів Соловецького етапу та Біломор-Каналу. В інструкції по-уставному чітко було розписано, до найменших деталей, – тип ґрунту, якого потребує розстрільна зона, мінімальна та максимальна віддаленість від населеного пункту, глибина та ширина ями, порядок заповнення розстрільної ями тілами вбитих і навіть способи маскування ями після закопування.

Для чого ці жахливі деталі? Для того, щоб завжди пам’ятати справжнє обличчя тоталітаризму і унеможливити повторення цього страхіття. Спротив поверненню «совка» в будь-якому вигляді повинен виходити від нашої обізнаності та внутрішньої опірності.

Повернемося до поправки у рішення сесії облради. Ніби ж усе просто й буденно: доповідач Ольга Бабій зачитала, проголосували – і далі за пунктами порядку денного. Але ж ні! Зважаючи на те, що лобіював це доповнення я, «лібераст і толєраст» Руслан Коцаба, деякими професійними патріотами була закручена така катавасія, що сорок хвилин мало хто в сесійній залі міг взагалі второпати, що діється. Врешті-решт вся фракція ВО “Свобода” дружно не проголосувала за прийняття цього рішення. На щастя, здоровий глузд цього разу все ж переміг. Рішення ухвалили, бо проголосували всі інші фракції, окрім «трипальцевої». І поїздку в далеку Карелію свободівець Сич таки буде змушений на вимогу депутатської більшості організувати і забезпечити.

Але мені, як першому заступникові обласного товариства «Меморіал ім. В.Стуса», який тричі здійснював Соловецьку прощу, справді прикро за політичну вузьколобість і недалекоглядність «свободівців» – депутатів партії влади Прикарпаття. Адже мученицька смерть української еліти, розстріляної у вогкому і темному лісі Сандармоху, мала б примирити усіх нас, незалежно від політичних чи релігійних поглядів. Перестаньте вже піаритися на вбитих і закатованих!

Шановні депутати-свободівці! Я вас поважаю як владу в місті та Галичині, шаную вибір простих і щирих людей, які проголосували за яскравий, надзвичайно націоналістичний і модний нині бренд. Мені імпонує ваша гіперактивність у Інтернет-мережах. Більшість з вас знаю особисто і благаю на майбутнє: не піддавайтесь на витівки піарників і політиканів. У Страсний тиждень слід думати про вічне, Бога і Честь. Бо прості виборці очікують від вас як від партії влади у Галичині не тільки порожніх політичних заяв чи театралізованих виступів на сесіях і ток-шоу, але й вирішення реальних проблем. Візьміться бодай за наболіле питання післязимового ремонту доріг…

Бо ми, політики, відповідальні за долю тих, хто щоразу голосує з надією на хоча б якісь позитивні зміни. І ви, і я це знаємо достеменно.

Руслан КОЦАБА,
політик, тележурналіст, блогер