Добре пам’ятаю той час, коли мене, як і багатьох українських патріотів, шокувала позиція Тараса Чорновола, котрий не знати з якого дива раптом підтримав відверто антиукраїнські сили напередодні «помаранчевої революції».Демарш старшого сина В’ячеслава Чорновола, визнаного лідера і натхненника НРУ, викликав чимало пересудів у середовищі національно свідомих українців. Пригадую, що були такі дні, коли від сина колишнього очільника Львівської області сахалися як від прокаженого. Він приходив на каву до львівських кнайп, а люди пересідали від нього подалі. Демонструвалася відверта обструкція синові того, що поклав життя, виборюючи незалежність України. 

Я, природно, запитував себе, чим викликана така кардинальна зміна політичних поглядів, які причини такого розвороту на 180 градусів у сина одного з лідерів нації, як пояснити такий крен у поглядах, вихованого у патріотичному середовищі сина самого Чорновола? Однозначних відповідей не було. Зізнаюся, не хотілося вірити, що таке можливе, все виглядало якоюсь прикрою несподіванкою, непорозумінням, хвилевою слабкістю. Здавалося, Тарас погарячкував, от-от схаменеться і все стане на свої місця. Але сподівання були марні. Старший син колишнього дисидента невблаганно утверджував реноме «поганого львів’янина», як сам себе якось назвав.

Минали роки. Слова і вчинки Тараса вже не сприймалися за прикре непорозуміння чи дивацтво. І прийшло гірке усвідомлення, що його в одному з інтерв’ю висловив Іван Дзюба: «Це сором і ганьба для всіх нас. І це трагедія. Психологічно це можна пояснити тим, що він хотів бути лідером після батька, а в Русі його не сприйняли. Він (Тарас Чорновіл) шукав якогось іншого місця, де він міг би щось очолити, і з цього все почалося. А ще тут замішаний якийсь “едіпів комплекс”, щось фрейдистське. Діти великих людей мають проблему зі славою своїх батьків. Він мусив відкинути її, стати вищим за батька, а по суті потоптався по його славі, по його імені».

Едіпів комплекс, як його описував засновник психоаналізу Зиґмунд Фройд, є передумовою неврозу. Тарас Чорновіл, вихований матір’ю, батька бачив зрідка, тому й виріс людиною нервовою, опанованою підсвідомим бажанням бути як батько. Одночасно в душі сина визрівала образа на тата, надалі вона переросла у відвертий протест проти ідей та переконань Чорновола старшого. Повною мірою ця метаморфоза довершилася вже після трагічної смерті В’ячеслава Максимовича, котра започаткувала певний його культ у патріотичному середовищі. Трагічна загибель потенційного суперника Кучми на чергових президентських перегонах, з цілком реальними перспективами змістити з владного олімпу Леоніда Даниловича, розглядалася багатьма як убивство. Є чимало людей, котрі і досі переконані в замовному характері злощасної аварії.

Цілком імовірно, що Тарас, після відходу батька у кращі світи, справді очікував реальних політичних дивідендів. Не склалося. І тут на авансцену виходить невмолимий едіпів комплекс. Саме він спричиняє такий крутий розворот у поглядах і переконаннях Чорновола молодшого. Вже в революційному 2004-му Тарас опиняється у таборі донецьких.  Команда Януковича сповна використовує демарш Чорновола. Він входить в першу п’ятірку списку від партії регіонів, стає зіркою телеекрану, його спічі сповнені жовчю до колишніх однодумців. Після деяких зухвалих Тарасових заяв, здається, що В’ячеслав Максимович перевертається в труні. Але диво, як тільки рейтинг Януковича підвищується і перспектива президентства стає більш як очевидною, триклятий комплекс Едіпа проявляється у Тараса вже супроти самого Януковича. Так само підсвідомо, Чорновіл, в надії віднайти нову політичну маму, стає до лав прихильників Тимошенко.

Разом з Юлією Володимирівною, тодішнім прем’єр-міністром, він звинувачує Януковича – фігуру батька – у всіх мислимих і немислимих гріхах. Виглядає на те, Тарас приречений символічно «убивати» Тата, цілковито так, як і передбачає той-таки едіпів комплекс. Які наслідки такого глуму над Батьком? Відповідь дає міф. Це добровільна сліпота і роль довічного опозиціонера або паяца, як кому до вподоби.

Любомир Стринаглюк