Кілька прохань, буквально кілька запитань…

Зважаючи на ваш особливий статус, коли ви обзиваєте себе та своїх бізнес-компаньйонів, в залежності від політичної чи економічної доцільності, владою або АпАзіциєю, – звертаюся до вас теж двояко: і як до влади і як до опозиції. Адже коли зухвало дерибанити бюджетні (тобто наші народні!) мільярди, виокремлені недолугою київською владою на буцімто подолання наслідків повеней (дамби, мости, берегоукріплення, соціальне житло для потопельників) – то ви є влада, а коли прокурор Каліфіцький «не словом, а ділом» виконує один з принципів Помаранчевої революції, що багаті мають поділитися із бідними (в нашому випадку – із «бідною та злиденною» прокуратурою), то ви відразу репетуєте «Вей!» і «Гевалт!», – нас, апазіционерів, переслідує бандитська хунта зека Януковича…

 

Владо-опозиціє! Рекомендую вам накласти мораторій, хоча б тимчасовий, на проведення вуличних акцій. Поясню, чому. Для прикладу, позавчора, 16-го листопада я вирішив зробити патріотичний сюжетик для телеканалу ZIK, бо майже повірив анонсу одного гіперактивного бютівського депутата облради, який запропонував потенційно гіперактивним та гіперполітизованим мешканцям Івано-Франківської області здійснити «громадянську акцію непокори». Наводжу текст анонсу без купюр, бо той маразм того вартий.

 

“Івано-Франківській обласній раді.  Районним та міським радам області. Новообраним народним депутатам.  Політичним партіям, громадським організаціям, трудовим колективам,  підприємствам, установам, організаціям, студентству, інтелігенції. За позовом Прокуратури області (прокурор Каліфіцький О.О.) на 10.00 годину 16 листопада 2012 року призначено судове засідання в Адміністративному суді Івано-Франківської області, стосовно скасування п.1 Рішення Івано-Франківської області щодо невизнання дії т.зв. Закону України про мови, авторства Колісніченка-Ківалова. Антиукраїнські сили чинять тиск на суддів, з метою скасувати рішення сесії, яке підтверджує конституційність і законність існування винятково однієї державної мови – української.

 З метою недопущення ухвалення неправочинного судового рішення, під тиском прокуратури та інших українофобських сил, звертаюся з ініціативою скликати позачергову сесію обласної ради, всіх районних і міських рад області, під стінами Івано-Франківського адміністративного суду, в день і час суду, мобілізувати багатотисячну громадськість Прикарпаття та студентство всіх ВНЗ області, на захист фундаментальних національних атрибутів та символів ідентифікації української державності – української мови.

 Під час проведення виїзної сесії висловити повну недовіру прокурору області Каліфіцькому О.О., всьому складу колегії прокуратури області. Відповідне подання з вимогою звільнення даних осіб з займаних посад направити Президенту та Генеральному Прокурору України.

 По завершенню судового процесу, спрямувати багатотисячну колону маршу протесту центром міста під стіни прокуратури області, з метою проведення громадянської акції непокори».

 

Прикольно написано, правда? Якось аж патетично-істерично! Особливо останній абзац-заклик владоможця до громадянської непокори… Не будемо вдаватися у юридичні тонкощі та політичну зацікавленість влади-опозиції у прийнятті перед виборами цього «неповносправного» закону, адже кожна сторона таким чином мобілізовувала у простий та ідіотський спосіб своїх полум’яних прихильників. Адже електорату немає можливості (та й потреби!), пояснювати, що повноваження обласної влади стосовно прийнятого завдяки зрадникам-бютівцям «закону про двомовність» обмежуюються хіба черговою заявою чи зверненням, яке не перечитують навіть ті, хто за нього голосує: «могутніх слів могутня сила і більш нічого…»

 

І мабуть, саме тому я зустрів біля колишнього приміщення окружного адміністративного суду лишень зо два десятки до болю знайомих мені облич. Ці ж обличчя можна було побачити практично на всіх «акціях захисту української мови в україномовному Франківську», починаючи з 1988 року.

Тим кільканадцятьом щирим «союзянкам» та філолого-націоналістам не зрозуміло, що робить серед них Юрко Романюк, Сашко Левицький чи Манолій Піцуряк, понад те: вони звично закляли би мене «холуєм москви» і «кагебістським провокатором», якби я розповів їм правду, що їх, щирих сивочолих активістів і патрійоток, використовують у звичній і монотонній боротьбі за звільнений нещодавно «трон» голови обласної ради. Але що робити із депресією журналістам, які розуміють, що коїться перед їхніми очима і які змушені народити про цю ерзац-патріотичну пародію якийсь сюжет чи бодай замітку в жорстко залежних від «владо-опозиції» мініципальних ЗМІ? Чому ми, журналісти, маємо страждати від споглядання та фіксації цього маразму? Для чого лякати пустопорожніми заявами беркутівців у бойових обладунках, яких присутньо було на акції в кілька разів більше за постійних і професійних учасників подібних заходів?

 

 

Бо ж нервово-затратніше піти пересічній і глибоко шанованій активістці «Просвіти» у студентську їдальню розміщеного поряд педінституту, щоби висварити якусь нещасну рагуліху-касирку, що постійно крутить у залі їдальні руSSкій шансон! Бо ж марно сподіватися на пільгове «пенсійне» місце у маршрутці, якщо зробити рагулеві-водію застереження чи вимогу вимкнути той нещасний руSSкій шансон!

Значно комфортніше зустріти подібних собі лузерів на якомусь черговому пікеті в захист української мови в україномовному Франківську… Хоч у той самий день для «галочки» відбувалися типу «громадські слухання щодо підвищення тарифів на поховання для мешканців міста» – ну хіба для переліченої категорії пікетувальниць (най їм Бог дає довгих років життя!) це не є актуальнішою проблемою і хіба не треба було саме там пікетувати таку ріднесеньку і патрійотичненьку міську владу-опозицію, яка намагається зробити прибутковим і ефективним комунальне цвинтарно-поховальне підприємство?

 

Наступний приклад, який я спостерігав особисто того ж дня годину пізніше – на щорічному віче в пам’ять страчених гестапівцями українських націоналістів. Сумні ряди держслужбовців, яких вкотре зігнали, як худобу на заготконторі, для створення ефекту масовості та вигідного заднього фону під час патетично-істеричних виступів професійних патрійотів, так званих укрсучнаціоналістів… Для видимої підтримки цього «трагі-посміховиська» пригнали групу петеушників, знову ті ж пікетувальники-просвітяни, комунальний духовий оркестр, кілька свічок, прапорів КУНу і звичайно ж –  «могутніх слів могутня сила і більш нічого…»

 

Ну хіба не є травмою для журналістів вдруге за день споглядати і фіксувати цю показуху, цю витончену наругу над нещасними патріотами-оунівцями, яких постріляли в далекому 1943-му році біля стіни синагоги? Чи задавалися учасники, цього, вибачте на слові «бидло-дійства», що фальш і нещирість горе-поминальників теж може бути гріхом?

Подумалося: а якби спробувати організувати реквієм-віче не під час обідньої перерви держслужбовців у «білому домі» та ще й без охлялих студентиків та школярок? Скільки би тоді було присутніх?

Ось саме тому, що так багато знаків запитань, я і пропоную нашій збідованій і згорьованій владо-опозиції ввести тимчасовий мораторій на проведення масових заходів, бо дуже вже смердить від них (заходів та організаторів) офіціозом, нещирістю та нафталіном…

 

 

 

 А насамкінець трішечки позитиву: нарешті вдалося розмістити у центральному ЗМІ матеріали свого журналістського розслідування про перевертня з податкової міліції, людину-фантома, який живе і працює за підробленими документами, діючого поки-що полковника у сірій формі міліціонера-податківця, голову депутатської комісії з дотримання законності та правопорядку, і просто звичайного негідника, який, щодня зловживаючи своїм незаконно набутим службовим становищем, ламав і ламає щодня чиъсь людські долі, знищує чийсь бізнес і прочая і прочая… Не буду далі інтригувати, а хіба дам посилання на сайт «Лівий берег», де гарно і аргументовано розписано про нашого прикарпатського «сірого кардинала» і «чорного касира-регіонала». Хіба додам бажаючим та колегам якісніші скани вироку, бо попередні фотки робив телефоном у кепсько освітлюваному архіві… 🙂

 

 

То ось моє наступне проханнячко до владо-опозиції Івано-Франківщини: чи не пасувало би ініціювати вам, достойникам-депутатам, на прикладі цього одіозного депутата-регіонала люстрацію в правоохоронних органах Прикарпаття? Почати треба мабуть із тих, хто офіцерські звання отримував, як і наш косівський «херой», позачергово… Якщо щось, то не соромтеся, звертайтеся, – я допоможу всією необхідною для арешту можновладців інформацією.

http://blogs.lb.ua/stanislav_polyanskiy/179316_borets_moralnu_chistotu.html?print

 

http://argumentua.com/print/novosti/vnutrennyuyu-bezopasnost-ivano-frankovskoi-nalogovoi-vozglavlyaet-sudimyi-za-poddelku-dokume

 

Руслан Коцаба, журналіст телеканалу ZIK