Поки інформаційна стрічка у глибоко-патріотичних областях Галичини забита тріскотнею укрсучнаціоналістів про «Чин і Самопожертву Героїв Крут» (нагадаю з історії України – це коли недосвічених і фактично беззбройних хлопчаків боягузи-політикани кинули на поталу більшовицькій орді), хочу звернути увагу читаючих громадян на іншу, вже новітню історію.

Можна навіть провести певні аналогії, бо у обох ситуаціях крайніми виявилися безневинні, у обох історіях винуваті досі обвішані регаліями, званнями і незаслуженими почестями. Бо якщо у трагічній історії із Крутами та заколотими комуністичними багнетами ліцеїстами винні старпери УНР (старі пердуни АВТ.) Михайло Грушевський і Володимир Винниченко, які успішно пересиділи лихоліття Червоного Молоху і навіть насмілювалися згодом у діаспорі, десь у віденьких кав`ярнях щось там патякати про «історію України без брому». То у нашій ситуації: одні – зі статусом депутатської недоторканості якісно і натхненно «працюють на телекартинку» у Верховній Раді, а безневинний чоловік – десь у хорватській тюрмі, в м.Враждін.

Мова йтиме, зрозуміло, про Володимира Колковського, колишнього депутата, колишнього свободівця і колись успішного бізнесмена-забудівельника.

Фрагментарно нагадаємо читачам той типовий випадок із життя нашої франківської укрсучеліти, коли спецпідрозділ СБУ «АЛЬФА» затримав 9-го жовтня двох (ну дуже впливових!) депутатів міської ради та «головного архітектора» міста під час передачі хабара у сумі всього-навсього 30 тисяч зелених американських рублів.

Отже, за порядком. Оперативно затримали, згодом прокурори зафіксували, як годиться, зі своїми понятими, факт передачі хабара, але потім чомусь відпустили. Кажуть про заступництво ну дуже вже впливових високопосадовців… Події розгорталися блискавично. Настільки блискавично, що «масовка» партійної підтримки, яка збіглася із мегафонами та істеричними вигуками «про провокацію Коломойського» рятувати керівників виборчої кампанії найвищого посадовця області, навіть трішечки «заробила», підібравши, розказують, невідомо ким і для чого розкидані на місці затримання хабарників спеціально мічені СБУ-шниками 50-доларові купюри в сумі п`яти з половиною тисяч. Наступного дня – радісна ейфорія «визволителів» і розгублені обличчя «визволених» на прес-конференції у їхню честь і в честь «рук, які ніколи не крали». Салютів не було, звиняйте… Хіба кумедний пів-годинний пікет під прапорами однієї радикальної політсили, якраз під дверима СБУ.

Згодом – прогнозоване внаслідок цього корупційного скандалу дворазове зростання рейтингу кандидата від політсили, яка повністю контролює фінансові потоки, безконтрольність і бардак у місті Івано-Франківську.

Після того – хто захотів, то став нардепуком від славетного, супер-чесного, супер-патріотичного і супер-морального Франківська, а хтось – і нині за гратами. Тому поговоримо про того, хто цього дійсно потребує, – тобто загратованого Володимира Колковського.

Після детального вивчення обвинувального акту «за фактом одержання директором департаменту містобудування та архітектури міськвиконкому» гр.Гаркотом О.Т. та постанови «про притягнення як обвинуваченого» гр.Колковського В.З., мені захотілося звернутися за коментарем до когось із досвічених юристів Галичини. Один із таких погодився інкогніто прокоментувати цей франківський парадокс, коли справа про чиновника-хабарника вже розглядається судом, де в судовому засіданні присутній тільки директор департаменту Олег Гаркот, а В.Колковського ще навіть жодного разу не допитали. Більше того, – затриманого Володимира Колковського позбавили будь-якої можливості оскаржити свій статус обвинуваченого чи навіть оскаржити постанову про порушення кримінальної справи.

Тому процитуємо коментар фахівця-юриста.

«З матеріалів справи виглядає, що В.Колковський не є посадовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, а такою особою є саме держслужбовець 9-го рангу Олег Гаркот. Смішно, що правоохоронні органи видають бажане за дійсне, обвинувачуючи Колковського в отриманні хабара. Один лише факт того, що гр.Колковський станом на 9-те жовтня 2012 року (дата передачі хабара) перебував за кордоном і фізично не був спроможний отримувати чи передавати хабар, свідчить про притягнення цих фактів «за вуха».

Незрозумілим до сьогодні є т.зв. оперативний запис в Ютубі розмови між Колковським та особою Л., яка провокувала на хабар. Достеменно чути, що один другого виводить спеціально на розмову про вирішення будівельних питань, їх деталізацію, спонукає співрозмовника до викладення конкретних прізвищ. Присутність дитини на задньому сидінні наводить на думку, що сценка в автомобілі підлаштована умисно, а обличчя Колковського в кадрі наштовхує на думку про провокативність ситуації. Не згадує про цей факт і орган досудового слідства. Чи не є це дивним? В Кримінальному кодексі України є ст.370 щодо провокації хабара. Кулуарність розгляду цієї справи якраз наштовхує на певні роздуми».

Ось такий розлогий коментар юриста, знаного фахівця з кримінального права. А тепер перейдемо до власних оціночних суджень.

По-перше, чому немає депутатських звернень чи депутатських запитів від новообраних нардепуків модної зараз в Галичині політсили? Хіба це не справа честі і гонору «вивести на чисту воду прокурорських посіпак злочинного режиму», які з метою дискредитації укрсучнаціоналістів організували провокацію із врученням хабара чиновнику Гаркоту, вже одне прізвище якого у Франківську є символом чесності, порядності і бездоганної репутації?

По-друге, цікавлять підстави долучення оперативного відео бесіди Колковського із колегою-забудівельником Л., але без фігурування тієї суми, яку перед об`єктивом прихованої камери  перераховують чомусь аж двічі. Чи встановлені і чи порушена кримінальна справа проти осіб, які буцім-то мали бути лобістами оборудки, яких Колковский на відео називав «Віктор» і «Роман»?

По-третє, яким чином і якими важелями впливу звичайний депутат міської ради на громадських засадах, один із 60-ти рівноцінних колег-депутатів, зміг натиснути на чиновника О.Гаркота, щоби той (цитую обвинувальний акт) «висловив йому категоричну вимогу дотримуватись попередніх домовленостей з Колковським В.З. та подавати до департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міськради документи, необхідні для отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва громадського центру».

Бо може статися і таке, що на затриманого у Хорватії В.Колковського «повісять усіх собак», а О.Гаркот залишиться «білим і пухнастим», отримавши свої три роки умовно, продовжуючи знову свою успішну бізнесову діяльність…