Коли йдеться про полімерні матеріали в промисловості, більшість витрат виникає не через саму закупівельну ціну, а через невідповідність матеріалу завданню. Ви платите двічі: спочатку за пластик, потім за простої, брак або зміну інструмента. І навпаки: правильна сировина знижує навантаження на техпроцес і зменшує загальні витрати. 

Що впливає на ціну пластиків та як оптимізувати витрати

Ціни на полімери ростуть не тільки через курс валют або вартість гранули: лінійка товарів Elektro Plast, наприклад, майже не здорожчала за останні три роки. Як розповіли в компанії, є три менш очевидні чинники:

1. Надлишкова міцність. Наприклад, замовляють поліамід, хоча задача не вимагає ані стійкості до тертя, ані роботи при 120 °C. На цю позицію підійшов би поліпропілен або ПЕТ, у 1,5 раза дешевші.

2. Неоптимальний формат постачання. Якщо ви купуєте плиту, але потім ріжете з неї дрібні деталі та маєте великі обрізки, краще перейти на листовий або прутковий формат, який ближчий до розміру готового виробу.

3. Невідповідний тип модифікатора. Є поліпропілени з наповнювачами, які краще тримають форму або менше стискаються. Іноді вартість вища на 10%, зате мінус один етап фрезерування.

Спроба "економити на всьому" – майже завжди програшна. Натомість ось що реально працює:

• Порахувати повну вартість виробу, а не лише матеріал. Якщо деталь із дорогого пластику виготовляється без браку та стабільно лягає в посадочне місце – це економія, навіть якщо сама сировина дорожча.

• Тестувати нові марки на реальному обладнанні, а не лише за технічним паспортом. Показники на папері це одне, але як конкретний поліпропілен лягає в форму чи тримається в фіксаторі інше.

• Іноді причина зайвих витрат – не сам пластик, а те, скільки з ним возяться після лиття чи екструзії. Якщо підібрати марку матеріалу так, щоб деталь виходила з форми ближче до фінального розміру й не потребувала додаткового фрезерування, полірування чи правки, можна зекономити 10-20% часу обробки, а значить і грошей.

• Якщо у вас є кілька схожих деталей, які виконуються з різних матеріалів, варто подумати, чи можна їх уніфікувати під одну марку. Це дозволяє закуповувати більший обсяг одного пластику, отримувати кращу ціну й мінімізувати залишки.

• Якщо під замовлення розробляється новий виріб, можна закласти меншу товщину стінки, прибрати складні зони, уникнути різких кутів або тонких перемичок. Це полегшує формування, зменшує об’єм матеріалу і знижує ризик браку.

• Працювати з постачальником, який орієнтується в виробничих задачах. Якщо ви телефонуєте й кажете: "У мене вузол гріється до 90 °C, потрібно, щоб не пливло і не було крихким", вам мають дати поради з практики, а не просто надіслати прайс.

 

На сайті виробника Elektro Plast зручно переглядати параметри пластиків, але важливіше, є жива підтримка: допоможуть підібрати варіант і по механіці, і з хімії, і по формфактору. І тоді ви платите не за пластик, а за результат.

 

 

реклама