“Їжджу на велосипеді й багато подорожую”: Історія веб-розробника з ДЦП з Франківська

  • Ігорю Романчуку 30 років і у нього ДЦП. Він вже десять років працює веб-розробником в Івано-Франківську, а ще – пише вірші, фотографує і навіть літав з парапланом.

    ВВС News Україна розповідає історії успіху про людей з інвалідністю, людей, які, попри свій стан, не здаються, долають перешкоди і ламають стереотипи.

    На сторінці Ігоря Романчука у «Facebook» та «Instagram» сотні фото з подорожей і благодійних акцій, у яких він брав участь, тут є пости про зустрічі з друзями, походи в кіно. Ми узгоджуємо з ним це інтерв’ю в месенджері, у нього гарна українська.

    “Жити буде, але, що буде з ним – не відомо”, – сказали лікарі після народження Ігоря його батькам.

    Родова травма, дитячий церебральний параліч, невідомо, чи зможе ходити. Зі сльозами мама Ігоря Тетяна Романчук розповідає про діагнози сина.

    Ігор РоманчукКопирайт изображенияВВС

    “Лікарі попередили: що зробите до року, то ваше. У нас кожен день був розписаний – ставили компреси, робили масажі, фізкультура, лікування, ванни. Мені здається, що завдяки цьому він не прикутий до ліжка”, – каже пані Романчук.

    Ходити Ігор почав у два роки, попри порушену рівновагу все ж навчився їздити на велосипеді.

    “Він падав, але вперто і наполегливо продовжував їздити на велосипеді, – згадує мама. – А я бігла за ним. Він, якщо має бажання, якщо чогось захоче, то цього обов’язково досягне”.

    “Найбільший твій суперник – ти сам”: історія веб-розробника з ДЦП

    Замість школи Ігор пішов до навчально-реабілітаційного центру, де навчалися діти з інвалідністю.

    “Йому було важко тримати олівець, писати. Його мову ми розуміли, бо вже звикли, але людям часом зрозуміти Ігоря важко. Я переживала, як до нього будуть ставитись діти. Але він активно вчився, йому подобалось”,- розповідає Тетяна Романчук.

    Потім було навчання у Коледжі електронних приладів і у Технічному університеті нафти й газу у Франківську. Не встигаючи писати за лектором, він копіював конспекти інших студентів на ксероксі, здавав сесії і врешті отримав диплом програміста.

    “Для мене не було особливих умов, вчився, як усі. Щось вчив більше, десь міг халявити. Вчився в універі, а після пар йшов на курси”, – згадує Ігор Романчук.

    Він двічі пройшов курси з мови програмування Java і знайшов роботу у франківській IT-компанії «SoftJourn», де спочатку працював тестувальником, а потім став програмістом.

    Робота

    Ігор РоманчукКопирайт изображенияДМИТРО РУСАНОВ ДЛЯ ВВС

    Ігор, як і більшість людей у місті, їздить на роботу маршруткою. Перед офісом зустрічає і вітається з колегами. Офіс «SoftJourn» – це велика простора будівля в самому центрі Франківська, тут працюють десятки людей, в коридорах стоять і чекають весни велосипеди співробітників.

    “В компанії я вже майже 10 років і до мене добре ставляться. Працював як Аndroid developer, створював додатки для мобільних телефонів. Зараз вчуся створювати вебсайти. Завжди є труднощі, які треба долати. Це нормальний процес. Ти вчишся, досліджуєш, працюєш”, – каже про свою роботу Ігор.

    офіс ІгоряКопирайт изображенияВВС

    “Пройшов співбесіду і почав працювати, дуже здивував нас своїми здібностями”, – розповідає про Ігоря Сергій Фіцак, директор компанії.

    За його словами, до чоловіка в компанії немає якогось особливого ставлення, чи поблажок, він працює як і всі, відповідно до свого рівня знань і вмінь отримує зарплатню.

    офіс Ігоря РоманчукаКопирайт изображенияВВС

    “Для мене він такий же, як і інші працівники. Ми з ним аналізуємо, обговорюємо задачі. Можливо, десь у спілкуванні треба більше прислухатися (до Ігоря. – Ред.). Ось і все”,- каже пан Фіцак.

    Під час роботи тут Ігор зокрема розробив додаток Friendly City, який допомагає орієнтуватися у місті людям на візках. За допомогою додатку користувачі знаходять зручні з’їзди, пандуси в магазинах, лікарнях, аптеках і банкоматах.

    Додаток Friendly City працює в Івано-Франківську, Львові, ЧернівцяхКопирайт изображенияPLAY.GOOGLE.COM
    Image captionДодаток Friendly City працює в Івано-Франківську, Львові, Чернівцях

    “У нас є можливість реалізовувати власні ідеї, Ігор запропонував, його підтримали. Він залучив своїх друзів, які пересуваються на візочках, і створив такий додаток”, – розповідає про розробку Ігоря його колега Віта Випасняк.

  • Вона часто перетинається з Ігорем у проектах і каже, що проблем у спілкуванні з ним ніколи не було – зустрічі, обговорення, наради проходять у звичайному режимі.

    Ігор з колегами часом виходить на обід, бувають походи в театри, а ще вони в офісі разом вчать англійську.

    “Він чітко знає, що хотів покращити у мові і ми над цим працювали на уроках”, – каже викладачка англійської у «SoftJourn» Оксана Романович.

    Вона із захватом розповідає про Ігоря, із яким подружилася: “Він дуже хороша людина. Мені здається, у нього в житті немає таких людей, яких він не любить. Ігор ніколи не пліткує. Це особлива людина, а не людина з особливими потребами”.

    “Головне – не закриватися від людей”

    Ігор РоманчукКопирайт изображенияДМИТРО РУСАНОВ ДЛЯ ВВС

    “Мене відпускають раніше, – говорить про умови своєї роботи Ігор. – Я стараюся себе подати як звичайна людина, щоб і ставлення до мене було, як до звичайної людини”.

    Але при цьому чоловік визнає: у житті бувають різні випадки і реакція людей на нього буває різною.

    “Часом сприймають нормально, а бувають виключення. Це треба розуміти і не впадати у відчай. Якщо хтось мене відштовхне, то це не значить, що я перестану щось робити, бо мене відштовхнули”.

    Він каже, що йому не сила сидіти вдома, тому раз на тиждень разом з активістами Франківська роздає безпритульним їжу, їздить у дім для літніх людей, де відвідує жінку на ім’я Розалія, а на вихідних навідується до Залучанського інтернату, де живуть діти з інвалідністю.

    “Я в цьому житті зрозумів дуже важливу штуку – коли ти допомагаєш іншим, ти забуваєш про свої проблеми. Ти переключаєшся і твої проблеми вирішуються самі по собі. Головне – не закриватися від людей і все буде добре”, – каже Ігор.

    Подорожі

    Коли йому сумно, він пише вірші, а ще займається фотографією і багато подорожує. Кілька років тому у першу подорож за кордон з Ігорем поїхала мама, а далі почав їздити сам.

    У поїздках до всього пристосовується, вигадує лайфхаки. Наприклад, через порушену координацію не може перенести суп, щоб його не розлити. Тому ставить його на дощечку.

    В одній з подорожей він допомагав хлопцю на візку, перекладав йому з англійської на українську, а той допомагав йому в побуті.

    “Мене надихають інші люди, які чогось досягли в житті. Я вважаю, що все у твоїх руках і людина може досягнути багато чого. Треба вчитися і працювати. Можна сидіти вдома і казати, що у мене нічого не виходить. Але толку з цього? У мене є такий вірш, який називається “Боротьба”, там є слова, що найбільший твій суперник – це ти сам”.

    Ігор Романчук каже, що мріє про прості речі – створити сім’ю і розвивати кар’єру.

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!