Загальні втрати росіян за час повномасштабного вторгнення в Україну:
– особового складу ‒ близько 169 170 (+1020) осіб ліквідовано,
– танків ‒ 3574 (+4) од,
– бойових броньованих машин ‒ 6921 (+23) од,
– артилерійських систем – 2616 (+8) од,
– РСЗВ– 511 од,
– засобів ППО ‒ 276 (+3) од,
– літаків– 305 од,
– гелікоптерів – 290 од,
– БПЛА оперативно-тактичного рівня – 2208 (+5) од,
– крилатих ракет ‒ 911 (+2) од,
– кораблів/катерів ‒ 18 од,
– автомобільної техніки та автоцистерн – 5464 (+12) од,
– спеціальної техніки ‒ 277 (+4).
Українська авіація за минулу добу завдала 12 ударів по районах зосередження особового складу та військової техніки окупантів. Також наші захисники збили дві керовані авіаційні ракети Х-59 та 4 БпЛА різних типів.
Підрозділи ракетних військ і артилерії, в той же час, уразили пункт управління, район зосередження живої сили, озброєння і військової техніки противника, зенітно-ракетний комплекс та 2 склади пально-мастильних матеріалів.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи