В Івано-Франківську мешканці одного з будинків враз опинилися без прибудинкової території. З’ясувалося, що їхню стоянку та землю, на якій розміщені гаражі, лавочки і дитячий майданчик, міська рада продала ще 10 років тому. Втім люди про це не знали і всі ці роки старанно сплачували за її прибирання.

Цинізм найвищої міри

Будинок на вул. Грюнвальдській, 7А побудований ще в 50-х роках минулого століття. Всі ці роки люди користувалися прибудинковою територією, яка була обгороджена. На цьому клаптику є все: стоянки для автомобілів, клумби, лавочки, гаражі, дитячий майданчик, місця для сушіння білизни тощо. За обслуговування території мешканці сплачували кошти КП «Єдиний розрахунковий центр» (нині – Муніципальна інвестиційна управляюча компанія), аж поки у серпні 2016 р. цей малоквартирний будинок не зняли з балансу.

Тоді люди вирішили перейти на самоуправління та звернулися до міської ради, аби їм передали у власність земельну ділянку навколо їхнього будинку. Лист від департаменту комунальних ресурсів їх ошелешив. З’ясувалося, що ця земля продана ще 10 років тому для обслуговування готельного комплексу. Так, 14 листопада 2007 р. ХІХ сесія міської ради п’ятого демократичного скликання прийняла рішення продати земельну ділянку за адресою вул. Грюнвальдська, 7-9 ПП «Сігуенья». Зараз, згідно з інформацією головного управління Держгеокадастру в області, ця земля перебуває у приватній власності ТзОВ «Гранд готель Роксолана».

Люди не розуміють, як таке могло статись, і стверджують, що ця територія була закріплена за будинком ще з 50-х років. На підтвердження Лідія Нуриєва демонструє архівні документи та графічні матеріали, згідно з якими 23 серпня 1951 р. Станіславська рада депутатів трудящих прийняла рішення про передачу на баланс Станіславському ПРЗ недобудованого житлового будинку з прилеглою територією по вул. Грюнвальдській, 7А. Окрім того, вона показує акт прийому-передачі в управління з балансу ЄРЦ, у якому вказано, що разом з будинком і мережами у власність мешканців передали і прибудинкову територію площею 924 кв. метри. До того ж, згідно з державними будівельними нормами та розрахунками Івано-Франківського філіалу проектно-вишукувального інституту «НАДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», цей будинок повинен мати від 1048,5 до 1354,5 кв. м площі для його потреб. «А тепер нам залишився тільки вхід у під’їзд та пару метрів, аби обійти будинок», – обурюються мешканці.

Зараз, кажуть, невідомі особи, які роблять ремонт в готелі «Аускопрут», зламали паркан, що відгороджував їхню прибудинкову територію, а дитячий майданчик перетворили на будівельний. Тож тепер біля пісочниці – бетономішалка, під вікнами – цемент, а на газоні – склад будівельних матеріалів. «Наші діти не мають де гратися, до найближчих дитячих майданчиків дуже далеко. При зверненні забрати будівельні матеріали нам в грубій формі відповіли, що земля є власністю готелю. Виникає питання, чи насправді ми у вільній Україні живемо, де оберігаються права і свободи громадян? Чим керувалися службовці при прийнятті такого рішення? Це цинізм найвищої міри. Отак вибираєш тих депутатів, а вони тобі такий головний біль роблять», – зітхає пані Ліда.

Налаштовані рішуче

Жінка пригадує, що в 2007 році зі Львова приїжджали якісь чоловіки та роздивлялися територію довкола будинку. Тоді мешканці одразу ж написали лист до тодішнього міського голови Віктора Анушкевичуса і попросили, щоб ніхто не чіпав їхній клаптик двору. Згодом їм прийшла відповідь від головного архітектора Ігоря Гаркота, що сусідня ділянка перебуває в оренді. В листі також йшлося, що на території між будинком та орендованою стоять металеві гаражі. «Ми думали, що вони орендують землю, а наша прибудинкова територія залишається за нами, бо ж на ній і були розміщені гаражі. А тепер виходить, що вони знаходяться на їхній території. Цікаво, що відповідь архітектури про оренду прийшла нам через місяць після того, як вони мали вже право власності на цю земельну ділянку. Це бардак чи приховування афери?» – запитує Ліда Нуриєва.

Зараз мешканці рішуче налаштовані повернути собі прибудинкову територію. Вони вважають рішення про продаж земельної ділянки незаконним і таким, що порушує права співвласників будинку. Відтак подали позов до суду, де вимагають скасувати рішення міськради та акт про право власності, а також заборонити будь-які будівельні роботи на спірній ділянці. Кажуть, ходили за допомогою і на прийом до міського голови Руслана Марцінківа. Мер сказав, що підтримує їх, але в них нічого не вийде. Проте жителі не здаються і звернулися в міський та київський держархбудконтроль, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також в управління держпраці, аби перевірили, в яких умовах працюють будівельники.

Що передали, те й прибирали

Заступник директора КП «МІУК» Олександр Качанко демонструє схему прибудинкової території будинку на вул. Грюнвальдська, 7А. Пояснює, коли проводилася реформа з ліквідування ЖЕКів і на їхній баланс передавали житловий фонд, то було прийнято міською радою рішення щодо затвердження тимчасових схем прибудинкових територій. Ця схема була виконана попереднім ЖЕКом та погоджена департаментом архітектури.

«Ми не є землевпорядною організацією і не маємо технічних документів на землі. Ось це єдиний документ, який нам передав ЖЕК і за яким ми прибирали прибудинкову територію.  Знати, в якій вона власності, ми не можемо, бо цього ніхто не каже. Тому що нам передали, те ми й прибирали. Ця територія була закріплена за будинком, а який її правовий статус, ми не знаємо», – каже Качанко і зазначає, що між прибудинковою територією і тією, яка є у приватній власності, немає ніяких межових знаків.

Директор МІУК Мирон Джус додає, що люди платили за прибирання території, якою користувалися. Послуга надавалася, і до їхньої організації не може бути жодних претензій. Мовляв, якби новий власник обгородив ділянку, а її прибирали за кошти мешканців сусіднього будинку, тоді можна було б виставляти претензії до МІУК.

«Якщо землевпорядники встановлять межі в натурі, то можна порівняти це зі схемою, яка є в нас, і подивитися, що ми прибирали. Відповідно, тоді мешканці можуть подати в суд на власника цієї території за те, що він не прибирав її сам і вони змушені були прибирати за свій кошт. Але перспективи тут ніякої, а позиватися на ЄРЦ немає сенсу, послуга ж надавалася», – зазначає Джус.

Лише назва

Заступник начальника управління земельних відносин Олексій Лозовий пояснює: не можна стверджувати, що земля біля будинку тепер є власністю готелю, бо треба, щоб хтось вийшов на місце, провів обстеження і встановив, де вона на місцевості та як відображена на графічних матеріалах і до чого належить.

За його словами, власник мав нерухомість, яка розміщувалася на орендованій земельній ділянці. Для того, аби оформити оренду, він звернувся в міську раду, яка дала дозвіл на складання землевпорядної документації. Потім звернувся до землевпорядної організації, спеціалісти якої поміряли її, встановили межі в натурі та передали документацію в міську раду, яка надала йому ділянку в оренду. Втім у таких випадках сусіди мають погодити межі. А вже у 2007 р. він захотів купити її в тих межах, в яких користувався. Відтак міськрада прийняла рішення про продаж земельної ділянки.

«Хто встановив цю прибудинкову територію? Виписка з архіву – це не документ, який підтверджує, що це є їхня земельна ділянка. Свого часу були визначені прибудинкові території, але це була лише назва, а не по суті землекористування, – розповідає Лозовий. – Місто за кожним будинком розділило території, щоб комунальні служби знали, що обслуговувати. Тобто таке визначення прибудинкової території було чисто господарським рішенням. Юридично треба було зробити відповідно землевпорядні документи, поміряти, межові знаки забити, внести в базу даних, кадастрову карту, і тоді вона вважається вже законною прибудинковою територією».

Земельник наголошує, що ні одна прибудинкова територія, яку колись міськрада закріпила за будинками, не була визначена в натурі і не має відповідної землевпорядної документації. Юридично вона закріплена за будинками хіба лиш там, де є ОСББ, які мають цю землю у приватній власності, чи там, де земля перебуває в оренді. Згідно з кадастровою картою, поруч з будинком на вул. Грюндальдській, 7А всі земельні ділянки мають межі. Це означає, що його мешканці не оформили документи на землю і вона перебуває у комунальній власності. Відтак потрібно, аби спеціалісти встановили межі в натурі, і тоді з’ясується, на чиїй території дитячий майданчик.

«Якщо вони зареєстровані як юридична особа, їм треба звернутися до міської ради про отримання дозволу на складання землевпорядної документації для визначення прибудинкової території. Якщо будинок стоїть на землі, то вже є прибудинкова територія. Та й якийсь прохід має бути. Після того, як міська рада дасть дозвіл, ОСББ має звернутися в землевпорядну організацію, щоб їй виготовили проектну документацію. Тоді спеціалісти дивляться на кадастрову карту, виходять на місце і встановлюють межі в натурі. Якщо мешканці не зареєстровані як юридична особа, то тут важче це зробити», – підкреслює Лозовий.

Якщо ж люди вважають, що у власності готелю є їхня ділянка, то тут рішення може прийняти лише суд. Але їм треба доводити не тільки те, що продаж території відбувся з порушенням законодавства, а й те, що її надали в оренду в неправильних межах.

Тож поки чиновники розводять руками, люди борються за свою прибудинкову територію. Адже складається абсурдна ситуація: землю, якою користуються мешканці і сплачують за її прибирання, можуть продати, а документи від управляючої компанії, рішення міської ради чи архівні виписки нічого не доводять, і ніхто за це не відповідає.

Наталя КОЗАК