Згадати все потрібно для того, щоб кожен кандидат, який хоче прийти до влади в Україні, дорожив своїм іменем, а ми, виборці, пам’ятали, «хто з якого болота вийшов», куди йде, чиї інтереси відстоює і що робить, незалежно від того, як солодко співає чи як щедро меценатствує. «Галицький кореспондент» продовжує згадувати останніх 13 років та політиків, які вийшли на арену в цей час. Читайте нас, порівнюйте, аналізуйте. І головне – обов’язково прийдіть на вибори.

Болехів – місто в Івано-Франківській області на відстані 75 кілометрів від обласного центру у бік Львова. У 1944 році Болехів став районним центром Болехівського району, який у 1964 році ліквідували, а Болехів приєднали до Долинського району. Рішенням Верховної Ради України у жовтні 1993 року Болехову надано статус міста обласного значення, тобто окремої територіально-адміністративної одиниці.

У підпорядкуванні міської ради шість сільських рад: Гузіївська, Козаківська, Міжрічанська, Підберезька, Поляницька, Тисівська. Загалом – 11 бойківських сіл. То які політичні уподобання Болехівського регіону?

Благодійні вибори

14 січня 2002 року Болехівська міська рада утворила міську територіальну виборчу комісію на чолі з завідувачем міського відділу культури Галиною Стасевич (Народно-демократична партія (НДП)). Її заступником став програміст міської ради (Демократичний союз), а секретарем комісії обрали педагога Наталію Чулупин («Жінки за майбутнє»). Всього – 11 членів комісії, яка мала організувати і провести вибори міського голови, депутатів міської ради та депутатів до обласної ради. До слова, Болехівщина повинна була делегувати до Івано-Франківської обласної ради п’ять депутатів із 95 її загального складу. Міського голову Болехова тоді обирали у самому Болехові та селах Міжріччя, Заріччя, Підбереж, Гузіїв, Тисів, Танява, Поляниця, Бубнище, Буковець, Козаківка і Сукіль.

Місцева газета «Ратуша» одразу ж зарясніла оголошеннями: то штаб виборчого блоку Юлії Тимошенко «до співпраці» запрошує, то міщан освічують, що тамтешня організація СДПУ(о) «надала святкові подарунки для 20 сімей», а голова міського осередку Партії промисловців і підприємців України, депутат міської ради Зеновій Коник був на партійному з’їзді у Києві. Мало того, Коника делегували ще й на з’їзд виборчого блоку «За Єдину Україну», в народі більш знаного як блок «За єду». Ймовірно, це були настільки важливі події у житті району, що про них навіть написали у місцевій пресі.

Станом на 21 січня 2002 року міська виборча комісія зареєструвала дев’ять міських осередків політичних партій та громадських організацій, які виявили бажання брати участь у виборчих перегонах. У ЦВК їх тоді попередили: задобрювання виборців «у формі різноманітних подачок, як це було під час попередніх виборів», буде каратися законом. Проте уже в наступному номері «Ратуші» якийсь Олексин з села Підбереж висловив подяку міському голові Володимиру Стебницькому за надану матеріальну допомогу. «Щире спасибі» навіть помістили у рамку. Так само у рамці Романишин дякувала голові міської організації партії Юлії Тимошенко Мирославі Клим за те, що вона «помогла в скрутний час».

Лебідь, щука і рак

Для виборів депутатів на території Болехівської міської ради було утворено 30 виборчих округів. Причому за дуже цікавим принципом. Наприклад, 28-й виборчий округ мав територію села Підбереж «від будинку Сеньківа Степана Гнатовича до будинку Сеньків Дарії Федорівни». Загалом, на 30 округів «накинули оком» більше сотні кандидатів у депутати.

Стати мером Болехова виявили бажання чинний міський голова Володимир Стебницький (НДП), диригент церковного хору Роман Павлишин та вже згадана редактор міської газети «Ратуша» Мирослава Клим-Парахоняк (ВО «Батьківщина»). Стебницький запевняв, що зробить усе для того, аби «земляки мали змогу жити не гірше, як живуть люди у цивілізованому світі». Клим-Парахоняк розповідала виборцям, що разом із нею вони доб’ються такого рівня життя, «якого ми варті». Павлишин переконував, що у разі обрання його міським головою свою діяльність будуватиме на засадах «конкретність справ», «рішучість дій» і «чітке бачення перспектив».

Треба відзначити, що чим ближче були вибори, тим більше «подяк», «щирих вдячностей», повідомлень про «могутню силу» і звернень до виборців та кандидатів публікувала місцева преса. 27 березня 2002 року Юлія Тимошенко відвідувала Калуш. На зустріч до неї запрошували і жителів Болехова. Один із них, В.С. Кравців навіть написав лист у газету і у ньому переконував, що «сам Бог послав нам таку жінку, щоб шляхом виборів ми самі собі допомогли».

Різьблений кінь

31 березня 2002 року виборці Болехівської міської ради обрали собі нового голову. Нового старого голову. Адже міським головою знову став Володимир Стебницький. На вибори прийшли 12426 виборців із 15441 запрошеного. Стебницький набрав абсолютну кількість голосів – 71,47%. За нього проголосували 8835 осіб. 406 виборців не підтримали жодного кандидата, а 487 бюлетенів комісія визнала недійсними. Проте не все пройшло гладко: на 14 квітня Болехівський міський суд призначив повторне голосування по виборах сільського голови села Міжріччя.

Від Болехівського виборчого округу №15 у 2002 році депутатами Івано-Франківської обласної ради стали тодішні перший заступник голови облради Ярослав Арабчук (НДП), завідувач акушерсько-гінекологічного відділення Болехівської лікарні Роман Дрінь (НДП), позапартійний начальник обласної міліції Богдан Керницький, завідувач хірургічного відділення міської лікарні Ярослав Паньків (КУН) та головний інженер Адміністрації автомобільних доріг в Івано-Франківській області Василь Пліщук (позапартійний).

30 квітня відкрилась перша сесія Болехівської міської ради IV демократичного скликання. Секретарем ради 30 новообраних депутатів обрали Мирона Чекана. Першим заступником міського голови став Володимир Нідермаєр, заступником – Богдан Чех, а керуючим справами міськвиконкому депутати затвердили Івана Гончара.

Треба згадати, що на першій сесії депутати також призначили на посаду редактора газети міської ради «Ратуша» Володимира Бурила. Перед цим обранці звільнили з цієї посади Мирославу Клим, яка боролась за крісло мера. До слова, на виборах за жінку проголосували майже 14% виборців, а за її опонента Романа Павлишина – 7,61%.

Не обійшлось на сесії і без подарунків: новобраний від Болехівського регіону депутат облради Ярослав Арабчук подарував міському голові і депутатам різьблену скульптуру коня. Також Арабчук вручив Володимиру Стебницькому комплект футбольної форми для болехівської футбольної команди «Карпати», яка тоді успішно виступала в групі «А» обласного чемпіонату.

Вітер змін

У січні 2006 року Івано-Франківський обласний центр соціальних досліджень проводив опитування з метою вивчення політичних уподобань галичан. На запитання анкети відповіли 3000 респондентів. Взяти участь у березневих виборах планували переважна більшість опитаних (89,9%). До трійки лідерів, за яких опитані хотіли віддати голоси, увійшли Народний союз «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко та Народний блок Литвина. Нагадаємо: депутатів до місцевих рад у 2006 році обирали за пропорційною системою, тобто голосувати треба було не за конкретного кандидата, а за політичну партію.

На посаду міського голови цього разу претендували уже більше осіб: спеціаліст відділу надзвичайних ситуацій Болехівського міськвиконкому Мирослава Клим («Батьківщина»), директор міжшкільного комбінату Володимир Бучак (безпартійний), пенсіонер Олена Мельникович (УНП), директор Прикарпатського лісогосподарського коледжу Юрій Черневий (НСНУ), лікарі Богдан Диндин (УНП) і Любомир Парахоняк (безпартійний), приватний підприємець Зенон Макота (УРП «Собор»), лісничий Микола Гірний (Народна партія) і начальник управління Пенсійного фонду у Болехові Любов Юрочко (НДП).

До середини лютого міська територіальна виборча комісія завершила реєстрацію кандидатів у депутати Болехівської міськради. Своїх людей висунули 13 місцевих організацій, політичних партій і блоків. Найбільше кандидатів висунув блок «Наша Україна» – аж 25 осіб.

31 січня 2006 року відбулася міжпартійна конференція, на якій було створено Болехівський міський виборчий блок «Наша Україна». До нього увійшли міські організації політичних партій «Народний союз «Наша Україна», Народний рух України, Партія промисловців і підприємців України та Християнсько-демократичний союз.

У 2006 році газета міської ради «Ратуша» зменшила кількість агітації. Хоча траплялися поодинокі «подяки» й офіційні публікації програм кандидатів та партій, газета «зберегла лице». Відповідно, і таємниці політичної агітації місцевих виборів, які відбулися 26 березня. Уже наступного дня, 27 березня, Болехівська міська територіальна виборча комісія вирішила: обраним міським головою м. Болехів вважати Зенона Макоту. На виборчі дільниці прийшли 11464 з 16321 виборця, включених до списків. За Макоту проголосували 32,22% виборців (3694 осіб). Його найближчий суперник Юрій Черневий набрав трохи більше 15% голосів. Серед 30 новообраних і переобраних депутатів міської ради найбільше було від блоку «Наша Україна» (43% голосів виборців) та блоку Юлії Тимошенко (15%).

Новообрана Болехівська міська рада на першу сесію зібралася уже 19 квітня. Заступник голови міської територіальної виборчої комісії Богдан Чех ознайомив присутніх з результатами голосування та вручив посвідчення Макоті. Секретарем міськради депутати обрали Мирона Чекана, заступниками міського голови затвердили Романа Матковського та Людмилу Яремко, а керуючою справами міськвиконкому – Людмилу Лонюк.

До слова, на виборах 2006 року у Болехівському регіоні на другий термін у кріслах сільських голів залишилися Василь Капець (с. Міжріччя) та Надія Романів (с. Підбереж), які керували селами з 2002 року. Сільським головою Поляниці тоді обрали майстра ПП «Сервіс-Вальд» Любов Шмегу, а у Гузієві до влади прийшла Ярослава Дяків, яка до того працювала головою правління ЗАТ «Вікторія».

Болехівський регіон сказав своє слово і дав шанс амбітним політикам виправдати довіру населення. Пройде ще трохи часу, і буде видно, хто чого вартує.

Микола ГУРАК