Тлумаччани вийшли на вулиці, щоб попрощатися, вшанувати пам’ять та провести в останню дорогу воїна Івана Гудяка.
Місцеві мешканці створили живий коридор та під бій дзвонів і пісню «Пливе кача по Тисині…», на колінах зустріли полеглого земляка біля пам’ятника Борцям за волю України та Алеї Героїв.
Спільно із священиками деканом Тлумацьким о. Василем Стадником (ПЦУ) та о. Михайлом Могилою (УГКЦ) усі присутні помолилися за упокій душі загиблого.
"Неможливо висловити біль, який вкотре переживає кожен з нас. Добра, світла пам’ять про Івана та вдячність за його подвиг назавжди залишаться у наших серцях. У цю лиху скорботну годину висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким нашого Героя", - зазначили у громаді.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні