Культ особи: Ірина Тимчук

«Чому людина не живе, як сонце чи як море – просто виконуючи своє призначення? Адже призначення кожного з нас – не тільки набити шлунок делікатесами, купити новий диван у квартиру, придбати брендовий одяг, – міркує 17-річна прикарпатка Ірина Тимчук. – Ми тут, щоб змінювати цей світ, приносячи радість, будуючи його з миру та любові. Ми тут, щоб на Землі панувало тільки щастя. Ми тут, щоб ніхто не почувався покинутим. Хтось скаже: «Оце дитя дивне, вірить у якусь казку. Якщо влада нічого не може зробити, то я тут до чого?» Чому наші думки такі банальні? Хіба потрібно бути президентом, аби нагодувати ближнього, хіба потрібно бути мільйонером, щоб одягнути того, хто нагий, хіба потрібно мати 25 чи 30 років, щоб принести трохи кольорових фарб у життя самотніх бабусь? Хтось скаже, що такі дрібниці не змінять цей великий світ. Але ви хоча б спробуйте! Не думайте про вік та гроші, ріст і статус, національність і походження. Давайте будемо сонцем, яке не обирає, кого зігріти, давайте будемо дощем, який не обирає, на кого лити».

Дівчина вже кілька років поспіль активно волонтерить у багатьох організаціях. Каже, їй подобається приносити іншим користь.

Зараз Іра готується до переїзду, адже цьогоріч вона вступила до німецького медичного коледжу, а потім планує вивчитися і на лікаря. До закордонного коледжу вступити їй було не так і важко, адже там дуже цінують волонтерський досвід. А в Ірини його вдосталь.

З волонтерами Спільноти святого Егідія вона двічі на тиждень роздає обіди безхатькам. У благодійному фонді «Карітас» дівчину скерували відвідувати немічну бабусю. Час від часу вона ходить до мешканців геріатричного пансіонату. А з волонтерами БО «Просвіта душі і серця» дівчина допомагає медперсоналу в хоспісі. Тим паче досвід спілкування з пацієнтами хоспісу Ірині був дуже потрібен. Вона давно мріяла пов’язати своє майбутнє з медициною. Ось тільки трохи вагалася, чи дійсно це та сфера, де вона зможе ефективно працювати і з душею. Першого ж дня в хоспісі зрозуміла, що зможе, одразу знайшла спільну мову з хворими, дівчину дуже полюбили всі. «Я сама була шокована, як тепло мене прийняли пацієнти хоспісу», – усміхається Іра. Дівчина для кожного підбирає книгу. Каже, що найпопулярнішою в медзакладі є «Бог ніколи не моргає» Регіни Бретт. З декотрими хворими грає в шашки. Як правило, програє, але переконує, що не навмисно. Є і такі, для яких Іра влаштувала уроки хенд-мейду – разом вигадують і власноруч створюють декоровані паперові листівки.

«Ці люди хочуть елементарного спілкування та уваги, – розповідає прикарпатка. – Чому б не подарувати їм це?»

Наталя МОСТОВА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!