Літературний сепаратизм

Нещодавно Івано-Франківська облрада внесла зміни до регіональної цільової програми підтримки книговидання на 2016-2020 роки. Вони передбачають підтримку лише прикарпатських видавців і авторів та виключають придбання вже надрукованих книг. Наскільки виправданими є ці зміни і кому вони вигідні?

Необхідні зміни

Зміни до програми підтримки книговидання попередньо обговорили на кількох комісіях облради. Зокрема, на засіданні комісії з питань бюджету та фінансів начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Володимир Джигіта зауважив, що зміни необхідні, щоб була змога видавати книжкову продукцію авторів саме з Прикарпаття, використовувати кошти для популяризації авторів та вихідців з нашої області. «Мова також йде про те, що ми виключаємо можливість закупівлі вже готової книжкової продукції, надалі будуть лише готові до друку проекти», – додав посадовець.

Як зауважив тоді голова обласної ради Олександр Сич, метою цієї програми є закупівля продукції для бібліотек, управління культури. Але головне – це публікувати прикарпатських авторів і книги про Прикарпаття, а не просто закуповувати популярні в Україні книжки.

Під час чергового засідання сесії облради депутати підтримали запропоновані зміни.

Шанс надрукуватися

Зміни до програми книговидання є достатньо виправданими, адже програма розрахована саме для підтримки місцевих авторів, вважає професор Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, член експертної ради з питань книговидання, депутат облради Сергій Адамович. У попередні роки експертна рада отримувала заявки з цілої країни, водночас не володіючи інформацією, чи є необхідність друкувати ті чи інші книги, реалізували їх чи ні. «А зараз ми будемо давати зелене світло книжкам, які ще не побачили світ», – наголошує він.

Водночас депутат незадоволений тим, що не відбулося змін по цифрах. «Програму приймали ще в 2012 році, коли виникла гостра проблема через мовний закон. Відтоді той мільйон не збільшувався. Але якщо говорити про інфляцію, то кількість книжок, яку можна зараз надрукувати, в кілька разів менша», – каже він, підкреслюючи, що паралельно з внесенням змін до програми слід змінювати і суму для її реалізації.

«Деякі автори вважають, що якщо вони колись були лауреатами тих чи інших премій, то їм все життя треба передбачати місце на друк. З цим доводиться мати справу постійно, іноді важко дійти до спільного знаменника», – додає пан Адамович. Він переконаний, що програма підтримки книговидання в області все ж потрібна, але її необхідно максимально можливо вдосконалювати. Якщо книгодрукування не підтримувати, то видавництва просто вмруть, а молоді автори не будуть мати шансу надрукуватися.

Непродумані питання

Василь Карп’юк, керівник видавництва Discursus, зауважує, що програма книговидання потрібна, за рахунок цього поповнюється бібліотечний фонд. А от сам процес відбору книжок відбувається по-різному. Більша частина з надрукованого – це хороші книжки. А інша – ті, що не є вкрай необхідними в бібліотеках, як мінімум, не завжди потрібно тратити на них бюджетні кошти.

У цьому процесі важливими є люди, які відбирають книжки для друку. Оптимально це мають бути найрізноманітніші люди, різного віку, середовища. Тоді цей процес стає максимально неупередженим. Проте в не надто великому культурному середовищі Прикарпаття такої різноманітності досягнути тяжко.

Нововведення в програмі теж можуть викликати певні запитання, зазначає видавець. Процедура видання книг за бюджетні кошти доволі складна і тривала, не всі мають можливість чекати стільки. «Якщо я вже підготував книжку до друку, знаю, що вона добре продаватиметься, то не можу чекати півроку, щоб її, імовірно, підтримала комісія. Водночас за новими правилами на конкурсний відбір ця книга вже потрапити не зможе. І в бібліотеках її теж не буде. Відтак очевидно, що друкуватися будуть проекти, яким немає куди поспішати, які, можливо, лежать вже роками і вийдуть лише тому, що нагодилися кошти. Я вважаю, над цим питанням варто було подумати перед тим, як приймати такі рішення», – каже пан Карп’юк.

Крім того, на його думку, рішення про скасування купівлі готової продукції не зовсім виправдане. Якщо раніше був кошторис на тисячу примірників готової книжки, а виділяли половину суми, то бібліотеки отримували 500 примірників, собівартість примірника не мінялася. Якщо ж це книжковий проект, який ще треба видати, і його фінансують наполовину, то собівартість зростає і замість теоретичних 500 бібліотеки отримують 300 примірників. Автори такого рішення не думали про поповнення бібліотек максимальною кількістю книг. Якими ж міркуваннями вони керувалися, лишається тільки здогадуватися.

Більше бюрократії

Директор видавництва «Лілея-НВ» Василь Іваночко зауважує, що за бюджетні кошти друкувати книги перестав з 2014 року. Пояснює це тим, що раніше було простіше, а тепер треба багато довідок, одна з яких, наприклад, про непритягнення до кримінальної відповідальності. «Деякі з цих довідок – платні. Крім того, треба надати готовий макет книжки. Це все займає багато часу і зусиль, а гарантії жодної немає. А хто мені за роботу заплатить, якщо книга не пройде?» – говорить видавець.

Навіть якщо проект затвердять, невідомо, яку суму на нього виділять. Але ж загальна ідея полягає в підтримці книговидання, а не у створенні перешкод. «Я порахував, що це дасть орієнтовно 10% до мого обороту, а часу треба витратити, як мінімум, удвічі більше, ніж користі від цього. Тож який сенс брати участь?» – риторично запитує видавець.

Пан Іваночко пригадує, що спершу висловлював з цього приводу своє обурення, а далі заспокоївся і не бере участі у всіх цих бюрократичних процесах.

Ізоляція літератури

Відома письменниця, доктор філологічних наук, професор ПНУ ім. Василя Стефаника, колишній член експертної ради з питань книговидання Ольга Деркачова нові зміни не схвалює. Вважає, що підтримувати слід якісні книги і видавництва, які забезпечують якісний друк. А підтримувати книгу, яка є відверто графоманською, лише тому, що її автор приналежний до цієї області, – смішно.

«Таким чином ми ізолюємо нашу літературу. І, зрештою, варто пам’ятати, що ці книги не просто стоятимуть на полиці – вони кудись ідуть, у школи та бібліотеки. І чому не зацікавлені ті, хто залучений до цього процесу, щоб їхні діти читали якісну літературу, не розумію», – дивується письменниця.

За її словами, для того, щоб друкувалися якісні твори, комісія з відбору має бути фаховою, яка «збирається, читає і розуміє різницю між якісним та не дуже». А виконувати по обсягах – це пережиток Радянського Союзу.

«Те, як було раніше, було нормальним. Якщо івано-франківські видавництва не завжди були в лідерах під час відбору, це сигнал для них краще працювати, можливо, не ставити завищені кошториси, видавати якісніше», – переконана пані Деркачова.

Зрештою, читачеві байдуже, з якої області автор і видавець. Споживач хоче отримати якісний продукт, хорошу, змістовну книгу. Наскільки якісними є видані книги, можна прослідкувати, аналізуючи, на які є відгуки, скільки презентацій тих книг відбулося, скільки людей брали ті книги в бібліотеках. Ці цифри стали б цікавими, адже друкування відбувалося за кошти платників податків. Але, як підсумовує письменниця, ніхто не відстежує цей процес: «Ми профінансували книгу, вона вийшла. А що далі? Її читають?»

Ірина ФЕДОЛЯК

 

ПІД ТЕКСТ:

У 2017 році для виконання регіональної цільової програми підтримки книговидання на 2016-2020 рр. управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Івано-Франківської ОДА у співпраці з експертною радою з питань книговидання провело конкурс з визначення переліку книжкових видань. Відтак, як повідомив начальник управління Володимир Джигіта, профінансовано друк та закупівлю 18-ти суспільно значущих видань загальним тиражем 6 тис. 665 примірників на загальну суму 587,8 тис. гривень.

Задля популяризації української книги і читання, формування електронної бібліотеки профінансовано створення теле- і радіопередач, тематичних соціальних роликів, рекламно-інформаційних сюжетів, придбано 25 електронних носіїв «Pocket Book», на яких представлені ліцензійні книги в електронному форматі, здійснювалася фінансова підтримка пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України». Профінансовано випуск 500 примірників 2-го тому книги «Жертви сталінського терору на Прикарпатті (1939-1941 рр.)», підготовлено до друку доповнене видання книги «Горять свічки на серці України», яке вийде друком у першому кварталі цього року.

 

 

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!