Що побачити у Верховині?

Що побачити у Верховинському районі?

Верховинщина – край, багатий на смерекові ліси, традиції і талановитих людей. Завдяки великій кількості музеїв тут на власні очі можна побачити, як жили гуцули у давнину, що їли і чим займалися. На любителів туризму чекають таємничі Писаний Камінь, Піп Іван та озеро Марічейка. А починаючи від смт. Верховини, мандрівника буде супроводжувати Чорний Черемош. З нього і почнемо…

Чорний Черемош (смт. Верховина)

Річку Черемош називають душею Карпат. Її довжина сягає 87 км. Води Білого Черемоша, якщо на них дивитися знизу вверх, і справді набувають білого кольору. А Чорний Черемош, протікаючи поміж горами, насичується кальцієм, тому вода стає темнішою. Вся ця річка розміщена на території Верховинського району, беручи початок з джерел у Чивчинських горах на висоті 1680 метрів над рівнем моря.

Гуцули називають Черемош вірним сином Карпат, який, народившись у горах, тут живе і тут помирає, впадаючи у Прут.

Церква Пресвятої Трійці (с. Ільці)

В Ільцях у 1881 р. постала церква, яка збереглася до сьогодні. Іконостас для церкви розмальований наприкінці ХІХ ст. Храм посвятили у 1900-му. На стіні церкви встановлена пам’ятна дошка пароху Софрону Витвицькому. Святиня належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Поруч з церквою, яка стоїть у південній частині села, біля цвинтаря, збереглася дерев’яна двоярусна дзвіниця.

Також в Ільцях є музей «Вишиванка» відомої поетеси Галинки Верховинки.

Писаний Камінь

Писаний Камінь – одне з найзагадковіших місць Верховинщини, розташоване на висоті близько 1000 метрів над рівнем моря. Комплекс скель висотою від 2-х до 20-ти метрів містить наскельні зображення, найдавніші з яких відносять до часів Київської Русі. За деякими легендами, тут було язичницьке капище: дев’ять круглих кам’яних виїмок збереглись і донині.

Назву свою Писаний Камінь отримав від петрогліфів – висічених пращурами зображень на камені. Писаний Камінь відкриває чудову панораму на вершини та гірські хребти Чорногори, Чивчини, Гриняви, полонини та смерекові ліси.

Озеро Марічейка

Високогірне озеро неймовірної краси лежить вище від Верховини, на висоті 1510 метрів над рівнем моря. За легендою, водойма утворилась зі сліз чабана Івана, який тужив за загиблою коханою Марічкою, проте вода в ньому прісна, а не солона. Довкола озера стоїть тихий ялиновий ліс і зарості гірської сосни, а озеро часто поростає осокою. Площа дзеркала вільної води понад 10 тис. кв. м, але її глибина не перевищує 80 сантиметрів. Добре видно рівне замулене дно.

Кам’яна обсерваторія на горі Піп Іван

Від Марічейки можна піднятися на гору Піп Іван Чорногірський (2028 м). Тут стоїть кам’яна обсерваторія, в якій колись постійно проживали та працювали люди. Це найвище розташована споруда в Україні.

Розпочали будівництво обсерваторії у 1936 р., повноцінно вона працювала лише три роки – з 1938 по 1941-й. Камінь для будівництва на вершину везли кіньми, а інколи несли і на спинах. Стіни, утеплені поміж камінням прошарком просмоленого корка, сягають півтора метра у товщину. Будівля мала п’ять поверхів і величезний мідний купол, який нагору доставляли по частинах, найбільша з яких важила 950 кг!

Із 43-х кімнат не збереглося жодної, зате лишились зовнішні товсті стіни. Зараз в обсерваторії проводяться реставраційні роботи, працює Чорногірський гірський пошуково-рятувальний пост.

Довбушеві Комори

На горі Довбушанці, неподалік від Верховини, розташований природний скельний коридор, на який гуцули кажуть «сутки». Легенда розповідає про потойбічні брами, що ховаються десь тут: одна ущелина для прадавніх людей-велетів слугувала виходом на цей світ, а інша, у глибині печер – брамою на той.

Довбушевими Коморами це місце почало зватися набагато пізніше. Існує переказ, що ватажок опришків Олекса Довбуш в тутешніх підземеллях сховав скарби. Шукачів золота, які вивчали печери, копали ями вглиб Довбушанки, з надією розбагатіти, вистачало. Один з таких випадків закінчився трагічно, тому в 1938 р. місцева влада заборонила небезпечні пошуки.

Музей Михайла Грушевського (с. Криворівня)

Музей-садиба Михайла Грушевського розташований на присілку, де ще до початку Першої світової війни видатний український історик, громадський та політичний діяч мав свою віллу. Автентична споруда, щоправда, не збереглася – згоріла 1917 року. Та у 2003 р. будинок відтворили.

У музеї представлено біографічні документи та світлини Михайла Грушевського, етнографічну збірку, предмети побуту початку ХХ ст.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка (с. Криворівня)

Музей розташований у колишньому будинку Василя Якіб’юка, де з 1906 по 1914 рр. часто перебував Іван Франко. У 1960 р. за сприяння Платоніди Хоткевич та ректора Львівського університету ім. І. Франка Є. Лазаренка тут створили літературно-меморіальний музей письменника.

Експозиція музею займає п’ять кімнатах, де зберігаються речі, якими користувався Франко (ліжко, стілець, столик, лавка, годинник, який висів у господаря за життя письменника). У музеї також є крісло-розкладачка, на якому відпочивав Михайло Коцюбинський. Цікавим експонатом є й гуцульська піч, оздоблена кахлями роботи Олекси Бахматюка 1874 року.

Музей села Криворівня

Музей створений у 1965 р. на базі Криворівнянської середньої школи ім. М. Грушевського. Тут представлені речі та побут жителів Гуцульщини. Всього у фондах музею налічується понад 100 експонатів.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Криворівня)

Це найдавніша зі збережених церков у Верховинському районі. Цей дерев’яний храм насправді датується 1818 роком, хоча помилково вказаний 1719 рік. Біля нього кінорежисер Сергій Параджанов проводив натурні зйомки культового фільму «Тіні забутих предків». На початку 2010-х років церкві повернули оригінальний вигляд, але залишили ґанки, добудовані у 1970-х роках.

На початку 1960-х років на парафії цього села звершував своє перше служіння о. Василь Романюк – майбутній Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир.

Церква має статус пам’ятки архітектури національного значення. Розташована споруда майже посеред Криворівні.

Музей «Хата-Гражда» (с. Криворівня)

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у цій хаті проживали Палій і Параска Харуки. До них часто навідувалися І. Франко, М. Коцюбинський, В. Гнатюк, які відпочивали у Криворівні та збирали етнографічні матеріали. У 1964 р. тут знімали кінофільм «Тіні забутих предків». З 1984 р. хата-гражда стояла пусткою. У 1993 р. споруду відреставрували і через рік під час Першого світового конгресу гуцулів тут відкрили музей.

Музей Параски Плитки-Горицвіт (с. Криворівня)

У 1954 р., після десяти років таборів на Уралі та у Казахстані за співпрацю з ОУН-УПА, Параску Плитку-Горицвіт звільнили за амністією неповнолітніх. Тоді їй було 27. Вона повернулась у Криворівню, оселилася в окремій хатині, що була колись кузнею батька, в маленькій кімнатці. Згодом тато добудував їй ще одну кімнату. Тут вона прожила самотньо 44 роки.

Плитка-Горицвіт написала 46 великих рукописних книг по 500 сторінок кожна, а ще десятки маленьких книжечок. Жінка сама ілюструвала свої твори, зшивала їх, скріплювала меблевими цвяшками, робила обкладинки. Вона не мала паперу, щоб малювати, і на смітнику якось знайшла старі дитячі пелюшки. На них і написала ікони… Фарби спершу виготовляла сама, а вже згодом їх їй передавали студенти.

Окрім малюнків і власних співанок, прози та поезії, Плитка писала верлібри, казки і навіть фантастично-пригодницький роман «Індійські заграви», про пригоди гуцулів в Індії, а ще залишила щоденники.

Народний музей Гуцульського театру Г. М. Хоткевича (с. Красноїлля)

Тут бували Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Коцюбинський, Лесь Курбас, Станіслав Вінценз та багато інших відомих діячів. Але своєю славою село завдячує саме уродженцю Слобожанщини, драматургу Гнату Хоткевичу, який у 1905 р. з Росії емігрував до Львова, а потім переїхав у Криворівню та Красноїлля.

У центрі села стоїть невеликий дерев’яний будинок, споруджений громадою села за власні кошти за одну ніч у 1906 р., як народний дім з читальнею. В цьому будинку Хоткевич і створив Перший Гуцульський театр, з яким підкорював театральні підмостки Галичини, Буковини, Польщі та Росії.

У 110-ту річницю з дня народження письменника в будинку відкрили громадський музей, якому в грудні 2004 р. присвоєно звання народного. Виставкові експонати розміщені в кімнаті і залі зі сценою, де проходили вистави театру.

Сучасний Гуцульський театр складають переважно внуки та правнуки колишніх акторів з першого і другого поколінь театру, які популяризують театральну спадщину Хоткевича.

Церква Святих Апостолів Петра і Павла (с. Красноїлля)

Перша дерев’яна церква у Красноїллі постала в середині XVIII ст. Через півстоліття громада замість давнішої збудувала нову дерев’яну церкву, що простояла дуже мало. У 1840 році на її місці побудували нову церкву з дерева, що існує донині. Храм є пам’яткою архітектури національного значення.

Розташована церква в центрі села на пологому схилі. Як і в більшості церков краю, стіни над опасанням суцільно оббиті бляхою. Входи на прицерковну територію зроблені у вигляді дерев’яних дзвіничок. Сама ж дзвіниця не збереглася.

Музей гуцульської вишивки (с. Зелене Підугорське)

Музей заснований у 2005 р. відомою вишивальницею, поетесою та письменницею, художницею, заслуженою майстринею народної творчості України Василиною Янушевською-Шкрібляк. Жінка вдома з власних робіт створила приватний музей вишивки, що зайняв три кімнати. У першій кімнаті – вишиті подушки, образи і рушники, у другій – картини з краєвидами, у третій – вишитий одяг і вірші майстрині.

Пані Василина не тільки вишиває все (сорочки, подушки, штори, картини, вірші), а й всі узори придумує сама.