На берегах Боденського озера майорять прапори трьох країн: Австрії, Німеччини й Швейцарії. Кожна з цих держав називає озеро серед своїх найбільших. На південь й на схід від нього здіймаються Альпи, а отже в нім стрічаються води австрійських, німецьких і швейцарських Альп. Сюди впадає Рейн, освіжаючи водойму своїм струменем, а згодом, сімдесят кілометрів західніше, вивільнюється – ніби розчарований невдалим зв’язком – і тече собі далі сам на південний захід, щоб у Базелі стрімко повернути на північ. Докладніше >>

Сентенції філософів рідко відкрито покидають академічні кола. Але існують винятки, й до таких, безумовно, належать афористичні й часто провокативні вислови Фрідріха Ніцше. Його нечуване «Бог помер!» або слова про безодню, яка вдивляється в того, хто вдивляється в неї, його поняття «надлюдина» знають навіть непосвячені. Афоризми Ніцше «Хто знає, для чого, той витримає майже всяке як» або «Що нас не вбиває, робить нас сильнішими» – перлини мудрості, не обмеженої стінами університетів. Докладніше >>

У Швейцарії все щільно. Тут немає порожнин ні в часі, ні в просторі. Історія тут ніколи не боялася географії. Розкішні сади й бездоганні автобани лежать тут за два кроки від безодень. Фортеці й монастирі на скелях, багатокілометрові тунелі всередині гір. У наших краях, в околицях Базеля, розташовані три різні гірські масиви. Вони так близько один від одного, що коли з найвищої точки німецького Шварцвальду – Фельдберґ (1493 м.) Докладніше >>

Знаєте, чому потужність автомобілів досі вимірюють у кінських силах? Бо Штутґарт, в якому народився автомобіль, пов’язаний з кіньми ще більше, ніж з мерседесами. Адже назва міста складається з двох слів: Stute – кобила і Garten – сад. На гербі Штутґарта здиблений кінь – чи, радше, таки кобила – з пишною гривою й розкішним хвостом. Як усе починалося? Римський військовий табір Канштадт був на березі Некару вже на початку нашої ери, але у десятому столітті кілька кілометрів західніше виник Штутґарт, з часом просто поглинувши римську колонію. Докладніше >>

За кілька кілометрів від нас, у містечку Дорнах є незвичайна споруда. Вона височить на схилі одного з юрських пагорбів й здалеку привертає увагу. Масивний монументальний сірий будинок незвичайної архітектури. Зблизька впадає у вічі, наприклад, те, що будинок споруджено так, аби численні його лінії не утворювали прямих кутів. Отож десятки його вікон і дверей, як і дах, виглядають досить незвично. Докладніше >>

Шкільні канікули й чудова погода, отож погідного жовтневого ранку ми вирушили до Молесон, найпівнічнішої вершини на заході швейцарських Альп.  Це скеляста гора висотою 2002 метри над рівнем моря, на північ від якої лежить знаменита місцевість Грієр. Від дванадцятого століття з коров’ячого молока тут виготовляють знаменитий швейцарський сир з однойменною назвою. Його жирність – близько 50%, він дуже твердий і приємно кристалізується. Мій улюблений. Докладніше >>

Довго думати, як провести вихідні, цього разу не довелося. Протягом минулого тижня ми з сином інтенсивно обговорювали твір, який у його класі невдовзі повинен увінчатися контрольним тестом з німецької мови: «Суддя і його кат» Фрідріха Дюренмата. Отож В. запропонував поїхати до музею письменника на Невшательському озері. У невеликій Швейцарії напрочуд багато великих, маєстатичних, кришталево чистих озер, і Невшательське – одне з них. Докладніше >>

Валіс, або Вале – південний кантон Швейцарії, межує з Італією й Францією, приблизно дві третини мешканців франкомовні, решта – німецькомовні. Це сувора місцевість – Альпи не особливо зважають на те, щоб люди в їх оточенні почувалися комфортно. Але ця байдужість гір до тих, хто їх обжив, людям тільки на користь. Вона й сформувала ментальність валійців – щоб вижити, потрібно докласти всіх зусиль, перевершити самих себе в освоєнні норовливого простору. Докладніше >>