Як добре ви знаєте своїх друзів? Як глибоко розумієте близьких? Бувало у вас таке, що розумієте людину з пів слова? Або закінчуєте фрази один одного? А як щодо співпереживання, коли не треба слів? Чи можна всі ці речі вважати справжніми, особливо, коли з часом суперрозуміння зникає? Або коли розуміння нема з самого початку, чи можна його знайти? Докладніше >>
Як ти обираєш собі взуття? Чи враховуєш його комфортність і зручність? Чи дивишся на ціну? Чи важливий для тебе вигляд? І це не обов’язково взуття, це може бути будь-яка важлива, дорога покупка. Зазвичай ми готуємося до важливих придбань, наперед продумуючи їх, і порівнюємо варіанти з тим, чого насправді хочемо. А коли всі наші вимоги дотримані, ми відчуваємо момент усвідомлення: “Ось воно. Моє!” Докладніше >>
Заходить вона у двері, і я звертаю на неї увагу. Не тільки я, а й увесь зал. І не те, щоб вона була красунею чи її одяг чимось вирізнявся. Та є у ній щось таке невловиме… Очі дивляться в конкретну точку, обличчя розслаблене, осанка рівна. Вона чітко знає, куди йде і, мабуть, чого хоче. Про таких людей кажуть – “впевнена”. Зізнаюсь собі, що хотіла б бути схожою на неї. Докладніше >>
Ми здатні обрати собі людину для життя як забаганку чи просто кого-небудь, бо вже «час прийшов». Погодьтесь, не найкращий варіант – прожити життя з кимось, хто просто трапився на життєвому шляху. Обираючи собі партнера, ми часто розмірковуємо раціонально: він не курить, не п’є, добре заробляє і має той потенціал, який здатен гори звернути! Але час показує, що ніщо не є сталим, люди, звички і характер змінюються. Докладніше >>
Скільки разів за життя ми відчуваємо дуже сильні емоції до людини? Згадай, вперше це було в першому класі. Чи в садочку? Перший, хто заслужив твоєї уваги – яким він був? Як швидко змінювався простір навколо з його появою! Серце, ніби скажене, відбивалося в вухах глухим гупанням, і ти вже нічого не чув. Думки кудись зникали, лице ставало багряним. Це тривало кілька місяців? Чи кілька років? Докладніше >>
Про маму написано багато статей, віршів, заспівано багато пісень. Чимало людей стали відомими саме завдяки підтримці мами. Саме слово «мама» уособлює образ людини, який у всіх нас асоціюється з любов’ю. Чи не так? Але чи замислювалися ви, чому так і як саме те, як люблять нас наші батьки, впливає на нашу поведінку в дорослому житті? А якщо ці батьки б’ють свою дитину чи морально принижують? Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює