Нашій молодій команді під назвою «Тепловик», яка обов’язково стане «Прикарпаттям», вже виповнилось півроку. Час минув, а піврічне існування – це дуже серйозний термін, тож можна підбити певні проміжні підсумки. Одразу скажу, що у нас все вийшло, незважаючи на критику. В цю команду ніхто не вірив, всі «великі футбольні експерти» стверджували, що вона «розсиплеться». Докладніше >>
20 травня 2012 року відбувся останній матч професійної футбольної команди Івано-Франківська. В той день івано-франківське «Прикарпаття» перемогло на полі хмельницького стадіону «Поділля» місцеву команду «Динамо» з рахунком 1:0. Була рівна гра, але футбольний бог тоді вболівав за наших. Вболівав востаннє, щоб потім надовго про нас забути. Докладніше >>
Мене, як і будь-якого пересічного мешканця нашої області, турбує питання вирубки лісів у Карпатах. Щоразу, коли я пересікаю залізничну колію пішохідним мостом, бачу десятки чи навіть сотні вагонів лісу, тисячі дерев. Багато прочитав крику в Інтернеті стосовно цього. Одні стверджують, що на станції Івано-Франківськ-вантажний, що у Хриплині, таких вагонів з лісом стоїть у рази більше. Докладніше >>
Скандальна історія з фіналом кубку області отримала своє продовження. Адже після резонансного матчу вирішили наказати футбольний клуб “Карпати” матчем без глядачів. Президент ГО ФК “Карпати” Коломия Олександр Тарасюк подав апеляцію, тож його викликали на засідання апеляційного комітету у приміщенні федерації футболу. Докладніше >>
Нещодавно прочитав у мережі Інтернет, що в сусідньому Львові запровадили нічні маршрутки з 1 липня. Автобуси ходитимуть щоночі кожних півтори години з 23:00 по 06:00. Вартість квитка буде подвійна – 8 грн без можливості пільгового проїзду. Обслуговуватимуть нічні маршрути невеличкі автобуси «Еталон» та «Богдан». Докладніше >>
Поки вся Україна стежила за футболом у виконанні Національної збірної України в матчі з Люксембургом, я вирішив відвідати село Підгір’я, що у Богородчанському районі. Там в рамках 12-го туру чемпіонату області місцевий футбольний клуб приймав у себе івано-франківську «Ніку». Назви клубу господарів навмисно не вказую, оскільки вона ідентична з назвою успішного комерційного підприємства, що діє в цьому селі і є основним і, напевно, єдиним спонсором цієї команди. Не хочу зайвий раз рекламувати це сільськогосподарське підприємство. Докладніше >>
Останнім часом мені здається, що громада Івано-Франківська всередині міста та навколишніх сіл має свою локальну, ніким не визнану республіку «об’єднаної Новоросії». Вже рік бойовики цієї республіки, підконтрольні неадекватному керівництву сусідньої країни-агресора, тероризують місто. Весь цей час відбувається діалог з цими так званими «ополченцями» у вигляді Мінських угод, зустрічей у нормандському форматі та якихось інших домовленостей. Докладніше >>
У цілому я все-все-все підтримую. Я категорично проти хаотичної забудови міста. Але передбачую, що буде далі: 1. Найініціативніших перекуплять, щоб закрилися. Або закриють якось по-іншому. 2. Пустир, на якому вигулюють псів і який раптом став потрібен багато кому, остаточно опарканять. Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного