У місті Долина, що на Прикарпатті, живе Тетяна Чухно – кравець, перукар і дизайнер. А ще вона любить вивчати історії роду і краю, етнографії, вишивки і до творчості, пише “Галицький кореспондент”.

“Я ще з самого дитинства цікавилася різними видами творчості, – розповіла “Галицькому кореспонденту” Тетяна Чухно. – І співала, і шила, і вишивала. Я створювала текстильні ляльки, ляльки-мотанки, іграшки в техніці сухого валяння шерсті, різні декоративні елементи для затишку оселі. Оскільки темпераментний холерик не може довго займатися однією справою, то я щоразу шукаю нові цікавинки. Нещодавно, створюючи з донечкою її дипломну роботу – картину зі шкіри, захопилась цим природним матеріалом”.

Майстриня каже, що любить мініатюри, тому почала виготовляти крихітне взуття і аксесуари для лялечок зі шкіри. Перші колодки для взуття витесувала з дерева власноруч, а вже з часом закупила необхідні професійні інструменти для своєї роботи. Саме з цього почався новий етап її життя.

Виготовляла жінка й ляльки-мотанки, які були одягнені у старовинний стрій кожного етнічного регіону України. Згодом займалася текстильними ляльками, розробляла викрійки і створювала їм образи.

“Зараз дуже популярні ляльки-двійники, – каже майстриня. – Замовник надсилає мені фото людини, а я роблю подібну ляльку на людину з фото. Волосся, взуття, одяг, аксесуари – все намагаюся максимально відтворити до найменших дрібниць. Такі лялечки мають рухомі суглоби і дуже милі на вигляд”.

Наразі більшість часу пані Тетяна присвячує створенню колекційних ляльок. Найменше взуття, яке доводилося шити майстрині, було лише 2,5 сантиметрів. Лялькам шевелюри робить з овечої шерсті, шерстки альпаки. Попередньо фарбує її в потрібний колір.

Раніше Тетяна Чухно працювала у краєзнавчому музеї “Бойківщина” Тетяни та Омеляна Антоновичів. Там займалася проєктами відтворення бойківських вишиваних сорочок та розробляла схеми вишиванок.

Минулого року, коли розпочалася повномасштабна війна, майстриня місяць проживала в Польщі, але і там не забувала про своїх лялечок. Щоб не сидіти за кордоном склавши руки, пані Тетяна створювала ангеликів і продавала їх. Зібрані кошти конвертувались в євро та гривні і передавались на закупівлю автомобілів для військових.

“Я люблю свої вироби. І мені приємно, що я шию ляльки схожі на людей, – ділиться враженнями майстриня-лялькарка. – Я вкладаю у них свою душу. Вірю, що мої вироби приносять людям щастя і добро”.

Мар’яна ЛОКАТИР

Також читайте: Три тисячі робіт за 50 років: прикарпатський майстер створює картини з листя, стебел і кори дерев