У 82 роки Марі Вілкокс усвідомила, що є останньою людиною у світі, яка вільно розмовляє мовою вукчумні — однією з корінних мов Каліфорнії. Разом із нею ця мова могла зникнути назавжди, пише Звістка.

Мова, якої не існувало на папері

Вукчумні належить до мов народу йокутс, який століттями мешкав у центральній Каліфорнії. Як зазначає , ця мова ніколи не мала писемної форми й передавалася виключно усно — від покоління до покоління.

Політика асиміляції та заборона використання рідних мов у школах призвели до того, що кількість носіїв стрімко скорочувалася, і з часом Марі Вілкокс залишилася єдиною людиною, яка могла говорити мовою повноцінно.

Рішення, прийняте у 82 роки

Усвідомивши, що після її смерті мова зникне остаточно, Вілкокс вирішила зафіксувати її самостійно. Як повідомляє The New York Times, жінка не мала жодного комп’ютерного досвіду, однак у поважному віці навчилася користуватися комп’ютером і почала записувати мову з пам’яті.

Протягом семи років вона майже щодня працювала над словником — слово за словом, значення за значенням. Результатом став словник приблизно з 6 тисяч слів, перший письмовий запис мови вукчумні за всю її історію.

Збереження не лише слів, а й звучання

Окрім текстового словника, Марі Вілкокс записала аудіоуроки з вимовою, щоб мову можна було не лише прочитати, а й почути. До проекту також долучалися лінгвісти та дослідники корінних мов, які допомогли структурувати матеріал і зробити його придатним для навчання.

Документальний фільм Marie’s Dictionary

Історія Марі Вілкокс також зафіксована в короткометражному документальному фільмі Marie’s Dictionary, створеному в межах Global Oneness Project — некомерційної платформи, що документує історії культури, ідентичності та людського досвіду з усього світу.

Фільм зосереджується не лише на факті створення словника, а й на особистій мотивації Марі Вілкокс: її пам’яті, зв’язку з предками та усвідомленні того, що мова має значення та відповідальності за мову, яка могла зникнути разом із нею. Камера фіксує повсякденну, монотонну, але наполегливу працю — саме ту, яка зазвичай залишається за межами гучних історій про «порятунок спадщини».

Стрічка використовується в освітніх програмах і дослідженнях, присвячених збереженню мов корінних народів, і часто наводиться як приклад того, як одна людина може стати ключовою ланкою між минулим і майбутнім.

Мова пережила свою носійку

Марі Вілкокс померла у 2021 році. Проте, як підкреслює The New York Times, мова вукчумні не зникла разом із нею. Створені словники та аудіозаписи нині використовують у програмах з відродження мов корінних народів Каліфорнії.

Чому мова має значення

Мова — це не лише інструмент спілкування. Це спосіб називати реальність і домовлятися про сенси. У кожній мові зафіксовано унікальний досвід спільноти — її пам’ять, травми, уявлення про добро і зло, своє і чуже.

Коли зникає мова, зникає не просто набір слів — зникає право на власний голос. Саме тому зникнення мов корінних народів ЮНЕСКО вважає однією з найсерйозніших культурних загроз XXI століття.

Для українців це питання не абстрактне. Українська мова десятиліттями витіснялася, заборонялася або зводилася до «побутової». Сьогодні її збереження — це не формальність і не правильність. Це право на ідентичність.

Історія Марі Вілкокс показує: мова може вижити навіть тоді, коли її пам’ятає лише одна людина. Але вона також нагадує, що мови не зникають самі — вони зникають тоді, коли ними перестають говорити.