У 8 регіонах, зокрема й на Івано-Франківщині, Фундація Олени Зеленської розпочала будівництво чотирнадцяти будинків для великих прийомних родин, які через війну втратили житло. Кошти на реалізацію надали міжнародні донори.
Житло будується також у Київській, Львівській, Закарпатській, Харківській, Житомирській, Волинській та Черкаській областях.
Його отримають родини, у яких виховується щонайменше п’ятеро дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дім буде одноповерховим, безбар’єрним, енергоефективним, матиме утеплений фасад, буде забезпечений тепловим насосом та автономним джерелом живлення. Площа кожного будинку – 285,5 квадратних метрів.
У будинку буде п’ять дитячих спалень, батьківська кімната, кімнати для ігор та навчання, а також необхідна побутова техніка та меблі. І обов’язково – укриття.
«Коли рік тому з’явилася моя Фундація, щоб допомагати українцям долати гуманітарні, освітні, медичні виклики, які виникли через війну, одні із перших, кому ми почали допомагати – великі прийомні родини. Кожній четвертій ми надали необхідні речі. Понад тисячу дітей із батьками цього року вперше відпочили у Карпатах. Але ви здогадуєтеся, який їх запит був основний: дім. Ми не можемо наразі повернути їм їхній дім. Але ми можемо дати дитинству, яке опинилося у вигнанні, нову адресу, яка стане улюбленим домом. Так народився проєкт фундації «Адреса дитинства», – сказала на презентації перша леді.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи