У 8 регіонах, зокрема й на Івано-Франківщині, Фундація Олени Зеленської розпочала будівництво чотирнадцяти будинків для великих прийомних родин, які через війну втратили житло. Кошти на реалізацію надали міжнародні донори.
Житло будується також у Київській, Львівській, Закарпатській, Харківській, Житомирській, Волинській та Черкаській областях.
Його отримають родини, у яких виховується щонайменше п’ятеро дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дім буде одноповерховим, безбар’єрним, енергоефективним, матиме утеплений фасад, буде забезпечений тепловим насосом та автономним джерелом живлення. Площа кожного будинку – 285,5 квадратних метрів.
У будинку буде п’ять дитячих спалень, батьківська кімната, кімнати для ігор та навчання, а також необхідна побутова техніка та меблі. І обов’язково – укриття.
«Коли рік тому з’явилася моя Фундація, щоб допомагати українцям долати гуманітарні, освітні, медичні виклики, які виникли через війну, одні із перших, кому ми почали допомагати – великі прийомні родини. Кожній четвертій ми надали необхідні речі. Понад тисячу дітей із батьками цього року вперше відпочили у Карпатах. Але ви здогадуєтеся, який їх запит був основний: дім. Ми не можемо наразі повернути їм їхній дім. Але ми можемо дати дитинству, яке опинилося у вигнанні, нову адресу, яка стане улюбленим домом. Так народився проєкт фундації «Адреса дитинства», – сказала на презентації перша леді.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює