Відкрили меморіальну дошку найрідніші люди – батьки та дружина.
24 листопада у селі Гарасимів Обертинської територіальної громади на фасаді ліцею відкрито меморіальну дошку Калинюку Василю, який загинув на Бахмутському напрямку.
Віддати шану Герою прийшли рідні, представники влади, священники, друзі, педагоги, учні, жителі громади, інформують на сторінці Обертинської територіальної громади.
“Немає слів, щоб висловити біль втрати Синів, Чоловіків, які ціною власного життя відстоюють мир для нашої країни. А Василю було тільки 24. Він повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну від підступного та жорстокого ворога”, – згадують про бійця на сторінці громади.
Нагадаємо, що воїн навчався у місцевій школі, потім – в Івано-Франківському профтехучилищі. Коли розпочалася війна, Василь перебував за кордоном. Хлопець повернувся додому і пішов добровольцем на фронт.
22 вересня Василь загинув під Бахмутом від пострілу ворожого снайпера.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи