Літопис Галицький

“12 липня в рамках робочого візиту депутати обласної ради відвідали Коломию. Там побували у національному музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, а також у Музеї писанки.

Ходили музеями депутати не випадково, адже сьогодні у Коломиї проводять 29-ту сесію обласної ради, яка присвячена питанням розвитку театрального мистецтва та музейної справи. Тож депутати перед безпосереднім обговоренням питань, що стосуються мистецтва, надихнулись культурною спадщиною, а також наглядно побачили ті проблеми, які потребують негайного вирішення…

«Ліси наші підрізані, зате маємо геніальні музеї та геніальні театри – це те, з чим ми можемо піти у світ», – каже директор коломийського театру Микола Чебурак”.

 

(galka.if.ua, 12 липня 2019 року)

 

У рік 7527 [2019]. Повиходили того року, аки камені з нирки, не [випадково], а за велінням обов’язку службового, у рамках культпоходу [робочого] та відповідно до порядку денного, усі бояри галицькі зі своїх [хоромів білих] та, озброївшись бубнами, гуслями, дримбами, перегудами та іншим інструментом [музично-мистецьким], пензлювати почали артистично, аки п’ятого кута у [квадраті чорному] шукаючи, від одного театру геніального до іншого музею конгеніального, між філармоній та галерей довго [блудили], аки в трьох соснах, бо згадали вони раптом про спадщину свою [культурну] і на духовність їх вельми пробило.

І зайшли бояри галицькі [таким макаром] аж до найкультурнішого города в усій землі прикарпатській, до столиці покутської та брами гуцульської, подалі від помиї [політичної] та баталій виборчих, і стали [усі разом] посеред города коломийського, шатра партійні розкинули, аки сіті [електоральні], а самі в бік одійшли та ходили гонорово залами музейними між артефактів автентичних, аки рядами [торговими], блискітки та пацьорки на кожушках старих розглядали, писанку облуплену з усіх боків [обзирали] та інші мистецькі проблеми вельми великі за нуждою [малою] просто перед собою раптово уздріли та швидко [в штани] їх назад заховали.

Повилазили вони тоді один за одним, аки щури на дерева [під час повені], на трибуни високі, вишиванки на грудях розправили та про культуру вельми [дбали], бо не було вже дбати ні за сіль виварену, ні за [нафту] викачану, ні за ліси повирубувані, ні за шутр повичерпуваний, бо вже і землю галицьку [ріпаком] виснажили і смердів за бугор відправили, лишилася тільки  основа духовна та геніальна, щоб було з чим [по світу] піти, плитку класти, в два пальці свистати, коломийки співати та хрестиком [хоругви] вишивати.

Так надихнулися бояри галицькі спадщиною своєю культурною, що [на видиху] їхньому під час промов величавих здійнялася буря могутня від слів тих [порожніх], аки вітер, і задрижала вся матеріально-технічна база закладів [культурних], і задвигтіли стіни у виїзній залі сесійній та стали валитися хороми коломийські, аки колізеї, парфенони та інші стародавні [вежі] пізанські та вавилонські. І побігли до лісу [недорізаного] гуцули коломийські та підрізали останні смереки, щоби стіни, [вікна та двері] попідпирати, та загородили усі виходи боярам галицьким, щоб лишилися вони жити в музеях [геніальних] експонатами духовними, аки в мавзолеї кремлівському, навіки віків, амінь.

 

НОРВАКС