Літопис Галицький

“Коломийський нардеп Іванчук умудрився голосувати за усіх чотирьох кандидатів на посаду віцеспікера.

Сьогодні відбулося перше засідання депутатів Верховної Ради дев’ятого скликання. На ньому обрали голову парламенту та його заступників. На посаду заступника Голови Верховної Ради України було висунуто чотири кандидатури: Мустафи Джемілєва, Ірини Констанкевич, Олени Кондратюк та Нестора Шуфрича. Найбільше голосів отримала кандидатка від фракції ВО “Батьківщина” Олена Кондратюк… Кандидати від Прикарпаття одноголосно підтримали кандидатку.

Найцікавіше за другого віцеспікера голосував нардеп-мажоритарник з Коломиї Андрій Іванчук – він проголосував “за” усіх чотирьох кандидатів”.

(kurs.if.ua, 29 серпня 2019 року)

У рік 7 527 2019. Зібралися того року в городі стольному триста [блискучих], аки скло, та ще півтори сотні таких самих і [нічим] не гірших високосписочних князів партійних, останніх бояр мажоритарних та інших слуг народних з освітою вищою [трускавецькою слабогазованою], і стали вони обирати поміж себе луччих із луччих, щоб достойні були возсідати на престолах спікерських, віцеспікерських та комітетських новими [обличчями] своїми.

І від пориву сього депутатського полетіли одразу голови воєвод [припорошених] зі столів урядових, аки листя осіннє, що [зелень] партійну утратило, бо, осідлавши у перших рядах крісла депутатські, навалилася цілою фракцією своєю немірянною [уся] рать слугонародна, аки по зекоманді надресированій, на кнопки рідного кольору зелененського, та рішення [усі] приймала так зграбно та спритно, аки замовлення у макдональдсі, аж офіціанти [у Трускавці] їм заздрили вельми, а кухарки [вазеленські] од видовища сього над борщем недовареним, аки [над державою] недокерованою, роти свої захоплено пороззявляли.

І ніхто би не міг перевершити такого завзяття [зекоманди] слугонародної, що робила на шару їх ще раз і ще раз оравою [усією], але був того року в раді верховній старий та мудрий воїн, що тричі свій щит на куполі парламентському прибивав, був [батьківщиною] червоносердечною обласканий, фронтом змін загартований і фронтом [народним] підхоплений – боярин коломийсько-неколомойський Андрейко на прозвисько [Кпокодав] Безвідказний, що до роботи депутатської був такий вправний, що робив [космацьку] дорогу за двох, літав чартерами за трьох, голосував [за чотирьох] та заробляв на дизелі безмитному за десятьох.

Був же сей муж із гнізда Яйценюкового славний своїми намірами [благими] та готовністю підставити плече, аки палець [на кнопку], любив же він зря приїжджати та в перших рядах  сидіти перед князем великим сидіти, усім помогти, потішити та потролити [трохи]. У всій землі галицькій знали його благочинність, бо умів [сей Андрейко] і  город городенківський повеселити фонтаном любові до [круглої] чотириста дев’яносто восьмої річниці, і села коломийські амбулаторіями [почати] забудовувати, і заводу калуському на поставках угорських [бабло] піднімати допомагав.

Коли ж утомився у раді верховній [на зло] зекоманді слугонародній боярин Андрейко голосувати за все, що йому [табло] показувало, став він тоді сам показувати чудеса віртуозності та спритності, голосуючи [за і проти, і утримався] одночасно, обидві кнопкодавні руки свої розпустивши, а по третій кнопці, аки князь великий [по роялю], гатив.

НОРВАКС