«Сьогодні, 21 серпня, під час сесії обласної ради виступив міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус. Міський голова обурений ситуацією навколо спорудження бітумної установки на території міського аеропорту: “Чи має «Скорзонера» будь-який дозвіл на спорудження будь-якого об’єкта, в тому числі об’єктів, які стосуються  асфальтного будівництва? Чи є заключення екологічної служби, чи є дозвіл пожежників? Є дуже багато питань. І я вже не говорю, що міський бюджет не отримує ні копійки від даного акціонера. За нашими підрахунками, це біля 800 тисяч. Міська влада солідарна з громадою – просто розвели безпрідєл, що хочуть, то роблять. Як можна в умовах війни будувати щось в аеропорту?”

(http://www.galka.if.ua, 21 серпня 2015 року)

У рік 7523 [2015]. Смерділо [щось] того року вельми у городі галицькому смолою гарячою, сіркою пекельною та будівництвом асфальтним, і гул великий [з аеропорту міського] доносився, плач голосний та скрегіт зубовний. І лякалися того всього смерди тутешні, а особливо ціла опришівська громада [свободна] та обидва пацани загурські, а від переляку [їхнього] сморід ще більший робився і гуркотіло при цьому [щось] так, ніби сподні чиїсь рвалися, з присвистом гучним.

Пробудився [нарешті] від галасу того, аки від рупора мегафонного Русланово-Марципанового, князь ятвязький Ануш, що другий термін на каштелянському престолі мирно [спочивав], кошти від акціонерів недоотримані рахуючи та про європейські дороги і мости давно обіцяні [мріяючи]. Подумав він спершу, що то вітер [хриплинський] асфальтні запахи свободно-допотопні до хоромів білих доносить, але принюхався лучче, ніс до вітру [політичного] вправно тримаючи, та уздрів раптом, що то із-під гір коломойсько-буковельських вилазить чудо-юдо інопланетне, на [бітумну установку] подібне чи ще на якийсь об’єкт бездозвільний та безплатний, зелений [з ріжками] і смердючий вельми, і обурився тоді разом з громадою опришівською та обома пацанами [загурськими].

Став він тоді викликати на поміч собі рать пожежно-санітарну, [смердів] комунальних та інших екологів, почав допитувати їх питаннями неудобними. А щоб оборонити від напасті смердючої та гуркітливої громаду цілу опришівську та обох [пацанів загурських], сам-один виступив супроти того звіра лютого на прозвисько Безпрідєл, змія-аспида скорзонерівського, на гідру корупцію [в профіль] трохи подібного, аки [дон кіхот] проти вітряків буйних, підмогою лицарів свободних у раді обласній злегка заручившись.

Побачивши же силу [піару] неміряного, що попер проти нього, здригнувся востаннє конвульсією двотижневою змій-аспид [скорзонерівський], цівку смоли напослідок з пащі випустив, сіркою відригнув та, хвоста [укропівського] підібгавши, відповз до хазяїна свого воєводи, факіра та гадєра Александера Яша на прозвисько Великий [Будун Доріг] і заникався там, аби виповзти знов після [виборів жовтневих] і залити улиці города галицького асфальтом з технологій космічних та доріжок слизьких наробити до [столиці Карпат] у горах буковельських для туристів грошовитих.

НОРВАКС