"Наш син не міг інакше. Він віддав життя за кожного з нас, за майбутнє дітей… Гордимось, що ми - батьки такого сина", - промовила, ледь стримуючи сльози, мати загиблого Героя Ігоря Івасика, тримаючи у руках нагороду найдорожчої людини.
Із початку повномасштабного вторгнення Росії солдат Ігор Івасик одразу став на захист України. Проходив службу у лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Виконував обов’язки водія десантно-штурмового відділення військової частини А 0284.
Життя Захисника обірвалося у 51 рік, 5 липня 2022 року загинув від численних вибухових травм поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.
Указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдат Ігор Івасик представлений до відзнаки державною нагородою - орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
"На жаль, Захисник не дочекав дня, коли у залі засідань триматиме заслужену у бою відзнаку. Сьогодні її передали рідним людям - батькам Героя, які проживають у с. Княгиничі", - зазначили у громаді.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п