Сьогодні, 7 лютого, в Івано-Франківську в Музеї мистецтв Прикарпаття відкрили фотовиставку «пеRE:селенці» мисткині Світлани Корабльової з Маріуполя, пише «Галицький кореспондент».

Торік у листопаді Світлана провела у Черкасах благодійну фотосесію, куди запросила переселенців. Жінка попросила кожного взяти з собою найціннішу річ, яку вдалося вивезти з рідного дому, втікаючи від війни.

На 26 світлинах зображені переселенці з різних областей України, в руках яких не просто речі, а зворушливі історії, найдорожчі спогади і один біль на всіх.

Незряча жінка з Луганщини благала доньку, аби та поклала до валізи портрет її чоловіка. Він помер, але жінка так сильно кохала його все життя, що навіть попри темінь в очах, мусила мати поруч його зображення. 

Дівчина з Нової Каховки ще довго після виїзду ніяк не могла випустити з рук ключі від дому. Плакала над ними. То був її єдиний місточок до дому, куди вона надіється скоро вернутися.

Жінка забрала кітель свого чоловіка. Він – морський піхотинець, захищав Маріуполь, зараз у полоні. Кітель – важкий, з усіма нагородами. Але жінка змогла вивезти його у наплічнику. Бо це її цінність.

Зворушлива історія – про крихітні дитячі шкарпетки. Дівчина довго не могла завагітніти, роками лікувалася. Мама подарувала дитячі шкарпетки зі святогірською ладанкою. Ольга взяла їх з собою, коли втікала від війни. Війна забрала дім і старе життя, але Бог таки нагородив дитинкою.

Дівчина з Харкова принесла на фотосесію виделку. Свою особисту виделку, якою їла тільки вона. І вдома до великої війни, і в метро під час бомбардувань, і в інших містах після евакуації. Завжди з нею була ця виделка.

Чоловік забрав свої інструменти для роботи зі шкірою. Бо «як би він їх лишив»? Це ж навіть не для заробітку, а для душі. 

Вчителька з Лисичанська вивезла вишиванку. Та вишиванка «бачила» всі національні українські свята і патріотичні заходи. За ту вишиванку жінку багато хто недолюблював удома. А після російського вторгнення вишиванка стала її особистим символом незламності. Жінка просто не змогла залишити її в шафі.

Хлопчина вивіз шарф футбольного клубу «Шахтар», який купив під час «Євро-2012» у Донецьку. Каже, це його реліквія, яку передасть дітям у спадок.

Жінка сфотографувалася з мобільним телефоном. Бо там останні повідомлення від тата. Він – “азовець”, і зараз – у списку загиблих в Оленівці. Крім тих повідомлень, жінка більше нічого не має про тата.

Дівчина мала ікону Богородиці, яка вже поколіннями передається в їхній родині від жінки до жінки. Молитви до цієї ікони допомогли їй завагітніти.

Хтось навіть зумів вивезти піаніно. А комусь вдалося забрати дуже величезного собаку – бо друзів не лишають у біді, тим паче таких великих і пухнастих.

«Більшість – матеріальні речі, але вони не про матеріальне. Люди брали з собою кохання, віру в Бога, дружбу, дім, хобі, надію…» – каже Світлана.

Для самої ж авторки проєкту такою цінністю був її фотоапарат.

Цікаво, що, коли Світлана тільки анонсувала фотосесію, першого ж дня надійшло повно заявок на участь, в яких більшість людей розповідали про своїх домашніх тварин. Так у мисткині визрів ще один задум – влаштувати окрему фотосесію тільки для них.

Фотовиставка «пеRE:селенці» мандрує Україною, її вже бачили у Дніпрі та Черкасах.

В Івано-Франківську виставка триватиме до 19 лютого.

Читайте також: “Як вижити, коли тебе вбивають”: 24 лютого відбудеться прем’єра фільму про українців