Лікаря обвинувачували у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для хворого (ч. 1 ст. 140 КК України).
Встановили, що у травні 2014 року у приймальне відділення лікарні був доставлений машиною центру екстреної допомоги пацієнт з діагнозом «набряк Квінке». Пацієнта оглянув черговий терапевт, який встановив попередній діагноз: «гострий набряк невиясненої етіології». У зв’язку з погіршенням стану здоров’я пацієнта госпіталізували у відділення анестезіології та інтенсивної терапії, а після огляду черговий лікар-анестезіолог констатував діагноз: «гострий набряк гортані невідомої етіології внаслідок отруєння невідомої етіології».
У ході проведення досудового розслідування встановили недоліки під час надання медичної допомоги. Вони свідчать про неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником та недбале ставлення до них. Внаслідок недооцінки лікарем-анестезіологом важкості стану хворого настала клінічна смерть потерпілого.
Не погоджуючись із виправдальним рішенням суду, Калуська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду з вимогою скасування вироку суду та засудження лікаря за ч. 1 ст. 140 КК України до визначеного санкцією статті покарання.
Апеляційний суд погодився з доводами прокурора та скасував рішення Калуського міськрайонного суду, призначивши новий судовий розгляд справи.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні