На “Бюджет участі” активні франківці встигли подати 129 проєктів.
Про це інформує мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.
З них:
Благоустрій малих вулиць: 20 на суму 45 526 086 грн
Проєкти озелення міста: 11 на суму 2 958 537 грн
Інший благоустрій: 52 на суму 22 310 068 грн
Освітні: 46 на суму 18 033 310 грн
62% авторів проєктів – жінки, а 38% – чоловіки.
Як зазначає міський голова, найактивніші – 36-45 років (33%), 46-65 років (29%), 26-35 років (26%). Також 9% молоді до 25 років та 3% старші 65 років.
Наступний етап – розгляд проєктів, а з 2 травня розпочнеться голосування.
“Будьте активні і тоді ваш проєкт переможе!”, – зазначив Руслан Марцінків.
Одним із авторів проєктів був Віталій Мерінов, член виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, депутат Івано-Франківської міської ради минулого скликання.
Нагадаємо, сьогодні зранку стало відомо, що Віталій загинув, захищаючи Україну на фронті.
Руслан Марцінків додав, що прийняли рішення профінансувати й реалізувати проєкт Віталія Мерінова у повному обсязі поза програмою.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи