«Історію життя Анни Бойко» недавно представили на форумі видавців у Львові. Анна Бойко народилася і живе в селі Яглуш Рогатинського району Івано-Франківської області. Цьогоріч їй виповнилося 83.

Нашим читачам вона знайома ще з 2015 року. Саме тоді в редакцію «Галицького кореспондента» прийшов лист, у якому розповідається про жінку, яка і після 80-ти років не тільки вишиває, читає книги, порається по господарству, а й опановує зовсім нове, досі не звідане для неї. Вона пише спогади і вірші, ділиться кулінарними секретами – і все це в інтернет-блозі. Більше про це – у статті – «Скарби душі шукайте в інтернеті».

Проте на блозі історія пані Анни не завершилась, пізніше її чекав ще один сюрприз – книга, яку видала та проілюструвала її онучка Ольга Супрун. А ще дописала післямову уже зі власними спогадами про головну героїню – свою бабусю.

Як розповідає Ольга Супрун, книга – це реальна історія про життя маленької дівчинки з села Яглуш, що знаходиться на межі Львівської та Івано-Франківської областей.

В книзі Анна Хандога (тоді дівоче прізвище) описує своє важке дитинство. Все починається з розлучення батьків. Тоді мама головної героїні повертається до свого дому, їй там не раді. Вагітна, одинока, не прийнята власними батьками жінка, народжує дівчинку Анну. Коморка, в якій вона з’явилася на світ, відкрила перед нею дорогу життя і стала маленькою домівкою на довгі роки. Життя з мамою, родина, сусіди – все це згадує Анна на початку свого життя. А далі настала війна та колективізація, що не оминули її близьких. Перипетії всіх цих подій не завадили їй зануритись у світ саморозвитку. Її тексти зберегли щиру й просту авторську манеру мовлення. Саме тому у книзі є словник термінів, щоб пояснити діалектизми, а також історичні довідки для зносок.

«Анна Бойко напрочуд розважливо говорить про людську кривду. Від того дивуєшся її мудрості та доброму серцю. Цей атмосферний екскурс в минуле зворушує. А тепло, з яким п. Анна оповідає свої історії, любов та мудрість жити захоплюють та надихають», - ділиться враженнями від книги журналіст Марічка Цигилик.

 

Нижче подаємо вірш Анни Бойко «Будьмо людьми» -

Нема в нашім колективі надійної влади тільки самі піяки та й конокради   Розтягнули все добро ферми опустіли і поля такі родючі бур’яном зацвіли   І лишились у селі люди Пенсійного віку Раді були б пай віддати чесному чоловіку   Ще би працею своєю йому помагали і за нього на виборах голоси віддали. Нагадаємо, Презентація нового роману Андрія Любки https://www.youtube.com/watch?v=4MGtfVnxPH0&feature=player_embedded&fbclid=IwAR0lpt7WfBmGqZGguwPko0ifklLdyHdxSmoNzvs1R2yM3NINjPx7m4Q87AY