За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Івано-Франківської обласної прокуратури 29-річного місцевого жителя засудили за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та незаконне заволодіння транспортним засобом (п. 4 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 289 КК України).
Йому призначили покарання – 14 років позбавлення волі.
Прокурори у суді довели, що у березні 2020 року в селі Черніїв Тисменицького району чоловік позбавив життя 37-річного таксиста. Водій вночі привіз пасажира до пункту призначення, але той відмовився розраховуватися за поїздку.
Між чоловіками виник конфлікт, що переріс у бійку, під час якої пасажир наніс таксисту близько сорока ударів ножем в обличчя і шию, та двадцять у тіло.
Після цього кинув потерпілого до автомобіля та повіз у село Старі Кривотули. Від отриманих чисельних колото-різаних ран чоловік помер.
За клопотанням прокуратури під час розслідування засуджений перебував під вартою. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює