Санкції, які Сполучені Штати запровадили проти семи громадян України, роблять проблематичним відновлення українсько-американського стратегічного партнерства.

Минулого тижня Мінфін США оголосив про запровадження санкцій через спробу втрутитися у перебіг виборів президента США в інтересах Росії. Проте об’єктом санкцій стали не російські, а українські громадяни, і громадяни непрості. Це парламентарії Андрій Деркач (позафракційний, проти якого США вже запровадили санкції у вересні 2020 року) та Олександр Дубінський (лідер столичної обласної організації партії «Слуга народу»).  Народний депутат минулого скликання Олександр Онищенко, яким активно цікавиться НАБУ, проте не може задовольнити свій інтерес через відсутність Онищенка в Україні. Ексспівробітник військової прокуратури Костянтин Кулик та колишній працівник посольства України в США Андрій Теліженко, якого окремі екзальтовані західні журналісти бачили новим послом нашої держави за океаном. Ще двоє помічників Деркача мало відомі широкому загалу.

Їх всіх об’єднали так звані «плівки Байдена» – записи, на яких звучали голоси, схожі на голоси Петра Порошенка, Джо Байдена, низки інших політиків. Минулого року Деркач кілька разів викидав порції плівок у публічний простір, здавалося, щоб зачепити Порошенка. Проте мета була іншою – дискредитувати одного з учасників президентських перегонів у США і дати можливість тамтешнім політикам та спецслужбам говорити про незаконне втручання українців у перебіг виборів. У травні минулого року парламентарій від «Слуги народу» Олександр Качура в оточенні соратників по фракції навіть гучно вимагав з парламентської трибуни створити ТСК для розслідування «плівок Байдена». Цікаво, як би вона функціонувала після 20 січня 2021 року, коли Джо Байден офіційно стане 46-м президентом США?

Проблема не в тому, що згадані нами персонажі (кожен в силу власних здібностей та вмінь) намагалися очорнити Петра Порошенка. Зрештою, це їхній політичний вибір. Гірше те, що вони свідомо, виконуючи замовлення Кремля, намагалися зруйнувати українсько-американські взаємини. Їхнє втручання у перебіг виборів за океаном спробою дискредитувати одного з кандидатів у президенти не залишилося непоміченим.  Питання в іншому: як сьогодні будувати відносини між Києвом та Вашингтоном, якщо у Верховній Раді виявилося щонайменше двоє агентів російського впливу (насправді їх набагато більше)? Спроби Дубінського звести все до наклепу виглядають пікантно, як і не підкріплена жодною нормою законодавства обіцянка шефа ОПУ Єрмака забезпечити покарання за спроби вплинути на волевиявлення американців. Бракує лише футболки «Мама любить санкції».

Санкції проти 7 фізичних та 4 юридичних осіб стали прикладом того, як США вміють захищати власні інтереси, незалежно від перебігу виборів. Чи є у Києві план нормалізації відносин з Вашингтоном, крім прагнення відправити за океан послом Оксану Маркарову? Питання виглядає риторичним…