Від мінометного вибуху, під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, постраждав військовий і його четверо побратимів.
Про історію захисника розповіли на Facebook-сторінці Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
32-річний військовий з Рівненщини Андрій Леус згадує про той час з тремтінням у голосі й каже, що побував у пеклі.
"Всі вижили, дякувати Богу, — каже військовий. — Щоправда, чотири години мене виносили, бо було складно й дуже небезпечно".
Андрій вдячний тим, хто всупереч страхові йшов на цей ризик, рятуючи його від стікання кров'ю та загибелі.
Боєць повернувся до своєї дружної багатодітної родини, своїх братів та сестер. До слова, їх усіх у мами десятеро. Андрій також ще планує боронити країну. Тепер, каже, після операції з пластики нерва, яку провели минулого тижня, такі шанси зростають.
В обласній клінічній лікарні Андрій Леус вдруге. Цього разу приїхав на запрошення свого лікаря, який розповів військовому, що тут почали робити пластику нерва.
"Мені пропонували їхати до Києва пів року тому, але там дуже велика черга, багато військових з такою проблемою після поранень, — зауважує Андрій.— Також знайомі пропонували за кордон спробувати, але пощастило, що тут лікарі почали таке робити".
Як зазначає Андрій, реабілітація ще буде довгою, відчуває сильний біль в нозі, але кожного дня приходить ерготерапевт та потроху розробляють стопу, з'являється чуття.
Молодша медична сестричка Наталія Передрук везе коридором крісло колісне, або каталку, як вона каже. Щоби допомогти Андрієві дістатися на фіброгастроскопію.
"Ото й уся його їзда за день, бо ще кудись їхати надто виснажливо для нього", — додає сестричка.
Завідувач опікового відділення Костянтин Кіршак радіє за пацієнта, каже, будуть продовжувати такі операції, щоби й іншим допомогти.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні