Прагнення ЗеКоманди затаврувати Петра Порошенка як зрадника демонструє не лише горизонти мислення її членів. Воно грає насамперед проти України у нинішній непростій ситуації.

Протягом першої половини президентської каденції Володимира Зеленського стало очевидним, що Державне бюро розслідувань уважно прислухається до президентських побажань. Переслідування Петра Порошенка носить системний характер, очевидно, що «посадити П’ятого» – завдання-максимум команди Шостого. Цього разу це здійснюється з очевидним політичним підтекстом – Порошенка намагаються приклеїти до Віктора Медведчука, звинувачуючи у державній зраді та сприянні терористичним організаціям. Мова йде про закупівлю вугілля у 2014/2015 роках, хоча зараз в Україні проблема забезпечення «чорним золотом» стоїть надзвичайно гостро. Формат підозри та аргументація ДБР дозволяють впевнено говорити про політичне замовлення, ще один цікавий факт – «своя на 100%» для Зеленського генеральний прокурор Ірина Венедіктова усунулася від підписання підозри Порошенку.

Сам лідер «Європейської солідарності» новину про висунення підозри зустрів за кордоном. На Банковій марно намагалися зірвати його зустріч з Вселенським патріархом Варфоломієм, Петро Порошенко у своєму відеозверненні пообіцяв повернутися в Україну у січні 2022 року. Він добре розуміє, що метою влади є обмеження його політичної діяльності, адже протягом 2021 року популярність Порошенка зростала, а Зеленського – падала. Це бачать і соратники Зеленського, які вишукують способи для продовження президентської кар’єри свого кумира.

Складно зрозуміти, чому заступник голови ОПУ Олег Татаров, який був функціонером МВС за президентства Віктора Януковича, не пояснив своїм нинішнім керівникам, до чого призводять переслідування лідерів опозиції. Втім, Зеленський надто захопився «впершістю». І все б нічого, якби не десятки тисяч російських військових на кордонах України та щоденні агресивні заяви, які лунають з Росії. Україні сьогодні конче потребує консолідації суспільства для відсічі агресивним планам Кремля, натомість ми бачимо неспроможність Володимира Зеленського до діалогу всередині країни. Консолідація заради України виявилася складним завданням для слабкого президента.