Якось якийсь мудрець озвучить: – Молодість біжить, старість летить. Озирнись, молодість вмить пролетить. Зупинись! День, місяць, день. Осінь. Вересень, грудень. Спішить квітень, летить серпень, пробіжить жовтень. Якийсь місяць молодість загубить. Грань… Наступить старість… смерть. Докладніше >>

Ясноликій явився янгол. Ясна яса. Яскиня, ялівка, ясминовий ясьок, ясенові ясла… явилося ясносяюче Ягнятко! Якаєте: – Я – якнайкращий, я – якнайбільший, я – якнайшвидший. Я явно, як янгол! Я я, я! Докладніше >>

Юда испоткав (зустрів) Югаса (Пастуха – Ісуса)… Юродиві (нерозумні) юдили (підмовляли) Юду: – Израдь Югаса! Юда израдив. Юду издурили (обдурили) юанями (грошова одиниця). Юда исполочився (намочився) юхою (кров’ю). Докладніше >>

Щедрую, щоб щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди, щомиті щепилося щастя. Щоб щезали щезники. Щоб щільніше щокали щокою щадків. Докладніше >>

Шановний, шануй шлюб. Шустрі шпаки шпетно штурмували шпаківницю. Шмигали, шкрябали, шуміли. Шестеро шпаченят швиргали шкаралупки. Шпак шанував шпачиху. Шаріючись, швиргнув шпачисі шовкопрядів. Докладніше >>

– Чоловіче! Часто чудуюся чутками чад: чи чую? Чую! Чимало часу чекав. Чекаю честолюбства, чесності, чемності, чесноти… Чистота чомусь чужа. Чаклуни, чари, чужоложство, чвари, черствість…. Чому? Черв’яки, чому чимдалі, чимдужче, чимраз частіше чигаєте, чаклуєте, чванитеся? Чудасія! Чаклунів, чародіїв чекає чистилище. Докладніше >>

Церковнослужитель цікавився цісаря: – Царю ци цінуєш Царство Царя? – Цікаво – цікаво! Церква… Царство… Цілодобово циркулюю цейтнотом: цехи, церемонії, цементування цоколю, цитаделі, ценькаю цехінами. Докладніше >>

Хитрі хазяї хаосу хнюпили хвости. – Халепа, хане, – харамаркав харцизяка, – християни хлебнули християнства. Хрестяться, хвалять Христа, хором хоралять, ходять храмами. Хан хижо хмурився. Хвостаті хвилювалися, харапудились, хутко храмали ховаючись. Докладніше >>

Фахівці фондів фоліантів фіксують факт: фарисеї фальсифікували факти, фантазували, фальшували, фабрикували. Фактично фарисейський фарс формував фатальність. Фіскали (юди) – фаворити феодалів. Фарисеї – фанатики, феральні (нещасливі) фігури. Флюксовата (гнила) фаля (хвиля). Докладніше >>

Угорі Усевишній упакував усмішки. Уготовив уважливі, увічливі, уранішні, усепрощаючі, удачливі, упевнені. Удосконалені Усевишнім усмішки уміли уласкавлювати, уколисувати, утихомирювати, утішати. Украдливий Уряд угледів усмішки Усевишнього. Украв умисел (ідею). Уподібнив. Уповноважив усмішки уподібнюватися усмішкам Усевишнього. Докладніше >>

  Тіло театрально торкнулося трибуни. Торжествуючим тембром тлумачило текст: «Тілові треба трон, титул та тіару (корону). Тіло таке талановите: танцює танго, творить тексти та твори, тче тонкі та товсті тканини, трикотаж, тафту, творить трюки. Таблиці тактики, торгівля, траєкторії, трактування теорем та теорій – то тіло творить! – теленькало. – Телеграфи, телебачення, трилери, телефони, трансплантації – теж тіло! Термодинаміка, тефлон, технології, телескопи, транзистори, транспорт – то теж творіння тіла. Таки – так!» Докладніше >>

Спаситель страждав.        Святий синопсис свідчить: Саваоф створив світ: саги, сушу, світло, скотому, сузір’я, сферу, ссавців, скелі, сіроземи, смоли, склепіння, сіль, струмки, сопки, стихію, сочевицю.  Спочатку сповилося Слово, Слово сталося Спасителем… Скрушно, сучасний світ – суєта суєт: суцільне споживацтво, сварки, суперечки, спокуси, самолюбство, срібло, спекуляція, стреси, сектантство… Скиглення, сердечна студінь, скаженість, слизькість… страшний світ…  Світ служить сатані. Свідомі самогубці… Докладніше >>

Розкажу розповідь.        Родина радника Романюка рішила ранками розважати релігійні розділи. Розпочали: «Раби, рабині, рАбини, робітники, рабовласники, ремісники, розбійники, різні родини роззявили рота. Розбурханий рій репетував: Докладніше >>

Передмова: Починався понеділок.  П’ятнадцятилітній підліток Петро подорожував. Побачив парафію півстолітнього пустельника. Підійшов познайомитися. Привітався, потім почав питати.         – Падре, прошу покірно,  підкажіть правильні першочергові пріоритети. Докладніше >>

Один отрок обвинувачував Отця:        – Оце один, один – однісіньких, одинокий…        Осміхнувся Отець:       – Ото оказія!       Отроку оповів: Докладніше >>

Напевно нема нікого не нарікаючого:     – Ненавиджу надокучливого начальника…     – Недолюблюю невістку…     – Нагострили ножі на небожів… Докладніше >>

Миряни! Матимете Мій маніфест.  Марно метушитеся майбутнім. Маєте мозолі. Маріонетки мамони, марнуєте молодість, минають машини, миттю міліють маєтки.  Малим мордуєтесь: манатки, манікюри, модерність, мажорність, мандати, марнославство, марнотратство… Марнота марнот… Марнієте, метушитеся, марно мнимаєте.  Докладніше >>

Літо. Липень. Львів. Лекція. Лектор – легендарний літературний лауреат.  – Люди, любите лихословити? – лунало лекторієм.  – Любимо, легко легковажимо лайкою, – лепетали.  Докладніше >>

Колись королівський казнодья казав казання:  «Крадькома котиш камінь, картаєш когось, клянеш, кладеш комори коштом каліки, клюєш кульгавого, кидаєш кровинку, кривдиш крихітку? Кара! Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Ймовірно йойкаєте: – Її, їх, їй, його, йому, їм. Йо? Їсте їх їдцем? Їдовито їжачимося, їстимося (гриземося) їжею, ймаємо їстівне… Йно (тільки): їжа, їжа, їжа. Ймеш йовшуванню? Йой! Йолоповаті йолопи! Йойкати – нарікати Йо – так Їстися – гризтися Ймити – взяти Йно – тільки, лишень Йняти (ймеш) – вірити Йовшувати Докладніше >>