© Юлія Головчин «Притчі» Якось якийсь мудрець озвучить: - Молодість біжить, старість летить. Озирнись, молодість вмить пролетить. Зупинись! День, місяць, день. Осінь. Вересень, грудень. Спішить квітень, летить серпень, пробіжить жовтень. Якийсь місяць молодість загубить. Грань… Наступить старість… смерть. Сповідатись лінь? Остерігайтесь! Звіду Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Ясноликій явився янгол. Ясна яса. Яскиня, ялівка, ясминовий ясьок, ясенові ясла… явилося ясносяюче Ягнятко! Якаєте: - Я – якнайкращий, я – якнайбільший, я - якнайшвидший. Я явно, як янгол! Я я, я! Ядовитий язик як ящірка, як яструб. Язичники язиками язвлять. Якраз ябедникам, язикатим, ясновидющим – яр, яма. Якання Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Юда испоткав (зустрів) Югаса (Пастуха – Ісуса)… Юродиві (нерозумні) юдили (підмовляли) Юду: - Израдь Югаса! Юда израдив. Юду издурили (обдурили) юанями (грошова одиниця). Юда исполочився (намочився) юхою (кров’ю). Югас иде идольською юрбою. Юлицями (вулицями) юродива юрба юзала (волочила) Югаса. Юродива юрба юрмиться. И Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Щедрую, щоб щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди, щомиті щепилося щастя. Щоб щезали щезники. Щоб щільніше щокали щокою щадків. Щадіть щонайбідніших, щонайслабших, щонайменших. Щонайєхєдніші, щонайболісніше щипають щенячачись. Щонайіронічніше – щадіть! Щастя – щебіт щадків. Щепити -  прищеплювати Щезник - чо Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Шановний, шануй шлюб. Шустрі шпаки шпетно штурмували шпаківницю. Шмигали, шкрябали, шуміли. Шестеро шпаченят швиргали шкаралупки. Шпак шанував шпачиху. Шаріючись, швиргнув шпачисі шовкопрядів. - Шляхетний шпаківнячий шлюб, - шептали школярі. Шлюб – шедевр. Шаблон шлюбу: шанобливість, шляхетність… Шикарний шлюб шваг Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» - Чоловіче! Часто чудуюся чутками чад: чи чую? Чую! Чимало часу чекав. Чекаю честолюбства, чесності, чемності, чесноти… Чистота чомусь чужа. Чаклуни, чари, чужоложство, чвари, черствість…. Чому? Черв’яки, чому чимдалі, чимдужче, чимраз частіше чигаєте, чаклуєте, чванитеся? Чудасія! Чаклунів, чародіїв чекає чистилище. Ч Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Церковнослужитель цікавився цісаря: - Царю ци цінуєш Царство Царя? - Цікаво – цікаво! Церква… Царство… Цілодобово циркулюю цейтнотом: цехи, церемонії, цементування цоколю, цитаделі, ценькаю цехінами. Церковнослужитель: - Цебто цураєшся церкви… Цікаво, ци (чи) цінуємо Царство Царя? Цебто церкву, церковні церемонії, Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Хитрі хазяї хаосу хнюпили хвости. - Халепа, хане, - харамаркав харцизяка, - християни хлебнули християнства. Хрестяться, хвалять Христа, хором хоралять, ходять храмами. Хан хижо хмурився. Хвостаті хвилювалися, харапудились, хутко храмали ховаючись. Хвилина – хапнуть хазяйської халазії. - Хробаки худорляві, халтурите! Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Фахівці фондів фоліантів фіксують факт: фарисеї фальсифікували факти, фантазували, фальшували, фабрикували. Фактично фарисейський фарс формував фатальність. Фіскали (юди) – фаворити феодалів. Фарисеї – фанатики, феральні (нещасливі) фігури. Флюксовата (гнила) фаля (хвиля). Фініш фальшивих фігур – фіаско. Фальшивість, Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Угорі Усевишній упакував усмішки. Уготовив уважливі, увічливі, уранішні, усепрощаючі, удачливі, упевнені. Удосконалені Усевишнім усмішки уміли уласкавлювати, уколисувати, утихомирювати, утішати. Украдливий Уряд угледів усмішки Усевишнього. Украв умисел (ідею). Уподібнив. Уповноважив усмішки уподібнюватися усмішкам Усев Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Тіло театрально торкнулося трибуни. Торжествуючим тембром тлумачило текст: «Тілові треба трон, титул та тіару (корону). Тіло таке талановите: танцює танго, творить тексти та твори, тче тонкі та товсті тканини, трикотаж, тафту, творить трюки. Таблиці тактики, торгівля, траєкторії, трактування теорем та теорій – то тіло тв Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Спаситель страждав. Святий синопсис свідчить: Саваоф створив світ: саги, сушу, світло, скотому, сузір’я, сферу, ссавців, скелі, сіроземи, смоли, склепіння, сіль, струмки, сопки, стихію, сочевицю.  Спочатку сповилося Слово, Слово сталося Спасителем… Скрушно, сучасний світ – суєта суєт: суцільне споживацтво, сварки, супер Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Розкажу розповідь. Родина радника Романюка рішила ранками розважати релігійні розділи. Розпочали: «Раби, рабині, рАбини, робітники, рабовласники, ремісники, розбійники, різні родини роззявили рота. Розбурханий рій репетував: - Розіпни, розіпни! - Розгорнули, роззули, роздягнули, розділили речі, розіп’яли… Розправилися Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Передмова: Починався понеділок.  П’ятнадцятилітній підліток Петро подорожував. Побачив парафію півстолітнього пустельника. Підійшов познайомитися. Привітався, потім почав питати. - Падре, прошу покірно,  підкажіть правильні першочергові пріоритети. Падре поглянув питальним поглядом. Петро почав пояснювати: - Проїхав Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Один отрок обвинувачував Отця: - Оце один, один – однісіньких, одинокий... Осміхнувся Отець: - Ото оказія! Отроку оповів: «Орле, оманлива оцінка. Отець обачно обирає одинокому обраницю, одинокій - обранця. Обручає, одружує, охрещує отроків, онуків. Особа – образ Отця. Отроки отримують особисту охорону – Отця. Отець Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Напевно нема нікого не нарікаючого: - Ненавиджу надокучливого начальника… - Недолюблюю невістку… - Нагострили ножі на небожів… Нарікання, нарікання, нарікання: «недруги, невдачі, насмішки, неволя». Незбагненний народ... Не нарікають незрячі, невидячи небозводу; не нарікають німі; не нарікають нерухомі. Нарікають нев Докладніше >>

© Юлія Головчин «Притчі» Миряни! Матимете Мій маніфест. Марно метушитеся майбутнім. Маєте мозолі. Маріонетки мамони, марнуєте молодість, минають машини, миттю міліють маєтки.  Малим мордуєтесь: манатки, манікюри, модерність, мажорність, мандати, марнославство, марнотратство... Марнота марнот… Марнієте, метушитеся, марно мнимаєте. Мните (думаєт Докладніше >>

Літо. Липень. Львів. Лекція. Лектор – легендарний літературний лауреат. - Люди, любите лихословити? – лунало лекторієм. - Любимо, легко легковажимо лайкою, – лепетали. - Лишенько… Лаштуйтеся, ловіть листки, лагодіть луфки. Лекція лаконічна: «Листопад. Ліверпульська лабораторія. Лаборанти лагодять латки.  Лаймова латка – лаванда. Лілова латка - Докладніше >>