Правоохоронці з’ясували, що 15-річний та 17-річний мешканці міста на замовлення російських спецслужб планували серію терактів у місті.
Встановили, що в одному з Telegram-каналів підлітки знайшли оголошення про роботу, на яку погодилися. Вони отримали інструкції від «роботодавця» та гроші на оренду квартири неподалік залізничного вокзалу. Потім придбали необхідні інгредієнти та компоненти й у квартирі виготовили вибухівку, яку мали розмістити у визначених місцях.
Саморобну вибухівку підлітки помістили в термоси, спорядивши їх металевими елементами для посилення уражаючої сили, та під’єднали до них детонатори. Весь процес фіксували на відео за вказівками ворожого замовника. За цю роботу вербувальники пообіцяли фігурантам 1700 доларів.
Однак 11 березня ввечері, під час транспортування вибухового пристрою до однієї з цілей, його було дистанційно приведено в дію. У результаті на місці загинув 17-річний фігурант. 15-річний спільник отримав тяжкі поранення. Його госпіталізували до лікарні. У такий спосіб російські спецслужби намагалися ліквідувати усіх виконавців.
Вибуховою хвилею травмовано ще двох перехожих, які перебували поблизу. Це 20-річний чоловік та 23-річна жінка. Їх також доставили до лікарні.
За кілька хвилин ще один вибуховий пристрій, який був в орендованій квартирі, також здетонував. Виникла пожежа. ЇЇ оперативно ліквідували працівники ДСНС.
Наразі 15-річному фігуранту готують повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 (Пособництво у вчиненні терористичного акту, що призвів до загибелі людини) та ч. 2 ст. 263-1 (Незаконне виготовлення вибухових речовин та вибухових пристроїв за попередньою змовою групою осіб) Кримінального кодексу України.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п