Суд завершив розгляд кримінальної справи про обвинувачення чоловіка, який таємно викрав чуже майно (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно з матеріалами справи обвинувачений прийшов в торговий центр в м. Калуш. Знаходячись у торговому залі відділу техніки та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з торгового стелажу навушники. Вкладиші марки «JBL Wave 300 TWS», вартістю 1 175,00 грн, які знаходились у сейфері.
Із викраденим майном чоловік направився у відділ з інструментами і, взявши в руки ручні кусачки, пошкодив сейфер і витягнув коробку з навушниками. Далі запхав навушники під свою кофту та покинув приміщення торгового центру, не розрахувавшись за товар.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся за вчинене.
Прокурор у судовому засіданні просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до ч.1 ст. 76 КК України.
Представник потерпілого погодилася із думкою прокурора.
Суд дослідив матеріали справи та дійшов до висновку про можливість виправлення і перевиховання чоловіка без ізоляції від суспільства, тому призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином суд призначив покарання чоловіку у вигляді 5 років позбавлення волі. Одночасно звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює