На фасаді Калуського ліцею №3 відкрили п’ять цифрових пам’ятників полеглим Героям.
Калуська громада вшанувала пам‘ять ще п’ятьох Героїв, які ціною власного життя захищали Україну, повідомили на сторінці Калуської міської ради.
Дошки відкрили воїнам:
– Ярославу Тимоніну;
– Володимиру Павлюку;
– Михайлові Микитюку;
– Тарасові Свириду;
– Сергію Семчишину.
Інтерактивні дошки відкрили за участю рідних і близьких полеглих Героїв. Долучився учнівський і педагогічний колектив ліцею, адже всі полеглі Захисники навчалися у цьому закладі. Дошки освятили священнослужителі міста.
Присутні мали нагоду переглянути відеофільми про життя і боротьбу кожного Героя. Вони були достойними, добрими, успішними людьми, люблячими батьками і братами, синами. Могли б розбудовувати квітучу Україну, але змушені були битися за неї на смерть.
Живими спогадами ділилися і рідні полеглих Захисників. Донька Володимира Павлюка присвятила татові вірш. А товариш по службі Віктор Чернега попросив учнів ліцею ставитись до цих дощок шанобливо.
Співзасновниця ГО «Спогади України» Мар’яна Ковальчук наголосила, що велика робота зі збору й опрацювання інформації, сучасний формат інтерактивних меморіальних дощок служать добрим засобом для виховання юних мешканців громади.
Відсканувавши QR-код на дошці, можна більше дізнатися про життя Героя і його боротьбу.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює