Автора фільму Віталія Чорненького історія братів вразила по-особливому.
Про це на своїй сторінці повідомила голова Калуської РДА Жанна Табанець.
Вчора, 4 травня, в Калуші у Палаці культури "Мінерал" відбулася прем’єра документального фільму "Воїни Світла" про братів Бутусіних, які загинули на Чернігівщині в бою з російськими окупантами.
"Це вони одні з перших кинулися в бій, одні з перших загинули з Калуського району в повномасштабній війні з російськими окупантами. Їх поважали побратими, бачили їх міць і силу духу", - зазначають у дописі.
За словами одного з побратимів, брати Бутусіни героїчно билися до кінця. Їхня броня стала місивом, у касці - по декілька отворів від куль.
Режисерові фільму Віталію Чорненькому вдалось поєднати документалістику зі спогадами батьків та викладачів про воїнів, захоплюючими розповідями бойових побратимів і друзів.
"Документальний фільм обов’язково має переглянути кожен українець. Дякую авторам за колосальну роботу і збережені назавжди моменти оборони Чернігівської області", - додала Жанна Табанець.
Роман та Леонід Бутусіни загинули у Лукашовці Чернігівської області. Вони в останньому бою спалили ворожу БМП і підбили танк окупантів. Землю, просочену кров’ю героїв, зібрав їхній батько та забрав її з собою в Калуш.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п