25 жовтня в Україні пройдуть вибори до місцевих органів влади. Вибори, які будуть унікальними та принесуть несподівані результати. Вибори, до програшу на яких партія влади готується вже сьогодні.

Я не помиляюсь, адже Давид Арахамія, лідер монобільшості (парламентської фракції «Слуга народу»), заявив, що для його політичної сили більш вигідно не вигравати вибори на місцях, аби не обтяжувати себе вантажем комунальних проблем. Ця теза промовисто свідчить про горизонт мислення пана Арахамії та сприйняття ним політики як служіння суспільству. Нагадаю, що у цивілізованому світі взаємодія громадянина та влади починається зразу від порога помешкання, і саме тому вага місцевих виборів у багатьох країнах є величезною.

Протягом кількох років активісти і прогресивні політики боролися за відкриті партійні списки. Вони закріплені у Виборчому кодексі, саме за відкритими партійними списками пройдуть в останню неділю жовтня місцеві вибори. Партизація виборчого процесу, на жаль, не пішла на користь суспільству, радше виявила імітаційний характер партійної системи, яка нині існує в Україні. Якість роз’яснювальної роботи держави стосовно нової процедури голосування демонструють дані групи «Рейтинг»: 69% виборців не знають, за якою системою пройдуть місцеві вибори. Можна погодитися з оцінкою Комітету виборців України, що наступні місцеві вибори будуть найбільш драматичними у новітній політичній історії нашої держави. Їх результати наші «далекоглядні політики» можуть використати для чергової зміни моделі голосування.

Додає драматизму і пандемія COVID-19. Вже давно не маємо нагоди дивитися відеоплацебо Володимира Зеленського про «майстрів спорту з боротьби з коронавірусом», а кількість зафіксованих хворих щоденно сягає кількох тисяч. Різнокольорове зонування не завжди допомагає зупинити хворобу, часом бракує елементарної дисципліни наших співгромадян у питанні дотримання заходів безпеки та соціальної дистанції. Тому розраховувати на рекордну явку виборців об’єктивно не варто, пандемія у цьому випадку лише підсилює традиційно зневажливе ставлення до виборів на місцевому рівні. Проте перенести вибори на пізніший час, скажімо, шляхом запровадження надзвичайного стану, влада навряд чи наважиться, адже темпи падіння рейтингу «Слуги народу» і без того високі, а економічна та епідеміологічна ситуація не дозволяють сподіватися на швидке покращення ситуації на користь ЗеКоманди.

Варто  зауважити, що цього року рекордна кількість не лише колишніх, а й чинних парламентаріїв беруть участь у місцевих виборах, очолюють партійні списки до обласних рад та пропонують підтримати себе як претенденти на посаду міських голів. Разом з ними йдуть до місцевих органів влади відомі активісти, громадські діячі. До речі, місцеві вибори можна назвати добровільною спробою стати під партійні прапори задля вирішення проблем громади, своєрідною самопожертвою. І вибір належної партійної команди для багатьох стає серйозним випробуванням.

Як вже сказано вище, у «Слузі народу» розуміють, що тріумфу на місцевих виборах чекати не доводиться. Проте є й інша проблема для всіх нас: зараз існує значна загроза того, що більшість голосів у низці областей наберуть реваншистські сили, для яких українські інтереси – порожній звук. Вони не зможуть дієво впливати на державну політику, проте будуть спроможні створювати інформаційні приводи, які радо підхоплюватимуть у Росії. Інакше кажучи, розхитуватимуть країну зсередини.

Замість висновку. Ані нові правила виборчих перегонів, ані пандемія COVID-19, ані економічна криза не є виправданням для політичної апатії. У сучасній Україні кожна виборча кампанія – це змагання за майбутнє держави, і програти його ми не маємо права.