Днями

ПІЧ

Одній знайомій треба було купити мікрохвильову піч, і у вихідні вона потягнула свою подругу в магазин. Вибрали відповідну піч, перевірили, понесли додому. Розпакували, включили в розетку. Не працює. Ну, у знайомої руки криві, взялася за справу подруга. Витягла інструкцію, прочитала, висмикнула з розетки, знову встромила – не працює! Але ж при покупці два рази перевіряли, все працювало! Тоді ще раз прочитали інструкцію, остаточно заплуталися і зрозуміли, що, напевно, жіночого розуму для такої справи не вистачить. У сусідній кімнаті дивився телевізор чоловік. Стали кликати його. З кімнати почулися важкі кроки. Чоловік з’явився на порозі кухні і три секунди дивився на піч. Потім він вийняв з розетки шнур електрочайника, який стояв поруч, і встромив у розетку шнур від пічки. Піч включилася. Не кажучи ні слова, чоловік розвернувся, пішов у кімнату, і вони почули, як він плюхнувся назад у крісло. Такими дурепами вони себе ще ніколи не відчували. До речі, обидві були блондинками.

Якось

ВІДСОС

Отримав якось ножове на вулиці, але встиг викликати швидку. Та приїхала швидко і забрала мене в лікарню. У приймальному хворих немає, а з медперсоналу – черговий лікар (хірург років 50-ти) і дві медсестри (одна досвідчена, інша – тільки з училища). Мене відвезли в оглядову, де звільнили від зайвого одягу. Лежу голий на столі, тремчу не так від холоду чи болю, як від страху. Хірург оглядає рану і відсилає медсестру за медикаментами, фізіологічним розчином і ще чимось. Після цього мене заспокоює: «Нічого тут страшного, поріз глибокий, крові багато, але нічого не зачепили. Зашиємо. Потерпи, зараз знеболимо і зробимо добре. (Ця фраза дуже важлива.) І тут же повертається до молодої медсестри: «Свєто, відсос потрібен!» Вона лікарю відповідає: «Ні, Валерію Сергійовичу, ви що! Я не така!» Я краєм ока бачу, що друга медсестра від стримуваного сміху мало не впустила тацю з інструментами. Лікар зробив абсолютно серйозний вигляд (респект чоловікові) і повчально так: «Свєто, це твій медичний борг. Робити все, щоб хворому було добре!» Свєта з приреченістю на обличчі робить пару кроків до стола. Але хірург видає: «Ні, Світлано, мінетом тут не допоможеш! Відсос треба принести!»

Колись

СНІДАНОК

Служив я колись в армії надстроковиків, грав у військовому оркестрі. Ну, і на гастролі у різні міста виїжджали, щоб підняти патріотичний дух нашої армії. А також подалі від дружин як слід скуштувати міцних напоїв. Але, як то кажуть, брали самогон на два тижні гастролей, а випили за ніч у потязі. Так от, приїхали ми якось у Полтаву, і поселили нас у готелі, а не в казармі, як бувало. Перший поверх готелю займала кулінарія, в якій продавався також і алкоголь. І взяли ми за звичку в цій кулінарії купувати пиріжки на сніданок. Продавчиня нас вже знала мало не поіменно і відпускала без черги. Якось закінчилася у нас випивка, і послали ми гінця купити зранку (на вечір, бо ж цілий день концерти!) коньячку і горілки. А так як компанія у нас немаленька, то і закупитися хотіли неслабо. Ось заходить гонець в кулінарію, продавчиня його бачить і говорить до людей у черзі: “Шановні, я зараз відпущу хлопця, у них концерт зараз, поснідати треба, добре?” Ну, черга згідна, мовляв, не проблема, нехай снідають. Підходить наш гонець і каже: “Мені п’ять коньяку, шість літровок горілки і ящик пива”. Тиша в магазині, і один чоловік у черзі каже: “Неслабо хлопці снідають…”

 

І взагалі…

У бар в Арізоні заходить втомлений кілер, кладе гвинтівку на стіл і замовляє собі випивку. Фермер, який сидить навпроти, ввічливо питає: «Вибачте, а можна мені подивитися у ваш оптичний приціл на свій будинок?» – «Дивись, не шкода», – відповідає кілер. «А скільки ви берете за роботу? – запитує фермер через хвилину. – Там моя дружина розважається з нашим сусідом!» – «Тисячу доларів за один постріл». – «Плачу дві! Але ви повинні відстрелити йому член, а їй – голову». – «Добре», – каже кілер і починає цілитися. «Ну що ж ви зволікаєте?!» – кричить фермер через пару хвилин. «Та зачекай! Я намагаюся заощадити тобі половину».